У неділю, 21 серпня, парафіяни храму Воздвиження Всечесного Хреста, що у селі Синяк, разом зі своїм настоятелем о. Йозефом Трунком, чий батько був у російському полоні 6 років, пройшли Хресну ходу, молячись за Україну та в особистих намірах.

Парафіяльна Хресна хода не велелюдна, але духовно глибока, розпочалася біля храму, пройшла центральною вулицею та завершилася вшануванням та благословенням на початку села біля статуї Пресвятої Діви Марії. Цим самим нагадуючи вірянам, але і гостям та іншим жителям про те, що у Римсько-Католицькій Церкві в Україні цей рік був проголошений Роком Святого Хреста.

Детально про ходу у короткому інтерв’ю розповів о. Йозеф.Чому саме Хресна хода? Як виникла така ідея?

Процесії завжди були пастирським засобом у проханнях і бідах віруючих людей.

Проводяться Євхаристійні процесії, де Ісуса у Пресвятих Дарах несуть містом. Наприклад, в Урочистість Тіла і Крові Христа. Є процесії на честь Діви Марії, коли несуть Її статую або ікону. Подібно відбувається і Хресна хода. Тут несуть хрест – знак нашого спасіння як символ перемоги Ісуса над владою сатани, у рабство якого людство потрапило на початку існування світу і продовжує падати до нині.

Папа Бенедикт якось сказав: «Ми не можемо перемогти сатану власною силою; він надто сильний; є лише один спосіб перемогти його, і це через присутність Бога в нашій душі». Тому така хресна хода має бути нічим іншим, як єднанням народу з розп’ятим Господом Ісусом Христом, який здобув перемогу на Голгофському хресті. Тож ми несемо хрест Ісуса вулицями на знак перемоги в надії, що Бог дасть перемогу людству навіть у сьогоднішніх проблемах і боротьбі.

Мотивом, щоб провести ходу, стало близьке наближення до кінця Року Святого Хреста, який завершується 14 вересня. Папа Франциск хотів, щоб таємниця хреста Ісуса освятила Церкву і світ. Тому в Синяку ми зробили цю процесію з великим хрестом зі Скіо (Італія), зробленим згідно з видінням тодішнього провидця Ренато Барона.

Розкажіть будь ласка про розп’яття, яке парафіяни супроводжували та несли у процесії.

В принципі, я вже відповів на більшу частину цього питання. Але я хотів би додати ще одне слово. Хрест у людському понятті – це лихо: хвороби, смерть, землетруси, повені, війни, зруйновані шлюби і сім’ї тощо. Все це – катастрофи і вороги життя, і це тим більше, чим більше ми переживаємо ці біди без віри, без Бога. Ось тому, коли ми дивимося на хрест Ісуса, ми повинні дивитися не тільки на хрест, але й на Ісуса, Який любив до кінця і таким чином завершив свою місію на хресті з тією самою любов’ю, з якою Він прийшов у цей світ. «Так Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне». Хрест завжди стосується цієї любові.

Часто можна почути вислів: «Кожний несе свій хрест» – натякаючи на той важкий хрест, що його ніс Христос на Голгофу. Зараз кожен українець несе важкий хрест у своєму житті. Ви, як наш добрий пастир, які слова потіхи, розради або настанови можете дати нам, як ніколи розгубленим, своїм овечкам.

У вашому запитанні я бачу багато сліз, які вже були пролиті за ці місяці війни. Мій батько був у російському полоні 6 років під час Другої світової війни. Коли йому довелося йти на війну, мама була вагітна первістком. Впродовж цих шести років мама не знала, чи живий її чоловік. Батько і мати черпали силу й розраду лише у вірі й молитві. Для мене, як для священника, важливо, щоб я не покидав людей і був з ними зараз, у час війни. Сподіваюся, що моя присутність і моє служіння передають людям щось від Божої любові, а отже, і розраду.

Часто люди духовно вичерпуються. Як з цим боротися і що надихає Вас у щоденному житті?

У світі панує дуже велике забуття Бога. Але без Бога немає ані спасіння, ані миру. Тому світ має повернутися до Бога. І це можливо зробити: для цього є Церква, для цього є Ти і Я!

Як сказав Ісус до св. Фаустини: «Світ не знайде миру, доки не знайде дорогу назад до джерела Мого Милосердя». З цього джерела я черпаю силу, розраду і відвагу, радість і мир: від таємниці хреста, від ран розп’ятого Господа Ісуса Христа, Який віддав своє життя за мене і за світ!

Дякую за це інтерв’ю!

Подяка отче Вам, за багаторічну працю у нашому закарпатському винограднику. Нехай Господь Благословить Вас і щедро обдарує своїми благодаттями.

Розмову вела Марія Кошеля,

парафіянка с. Синяк, що на Мукачівщині.

Нагадаємо, що о. Йозеф Трунк багато років тому приїхав з Німеччини, щоб служити на Закарпатті у селах, де проживають корінні німці, чиї предки прибули сюди на запрошення графа Шенборна. Про дива падре Піо у родині батьків отця ми вже писали тут.