З нагоди урочистості Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, що відзначається як храмове свято у багатьох костьолах, було вперше організовано велопаломництво з Мукачева до Сваляви.

На запрошення свалявського пароха о. Томаша Кози SDS урочисту Месу у Сваляві очолив вікарій мукачівської парафії о. Євген Фізер, який і став організатором та учасником велопаломництва.

Долучилося до цього 24 особи, серед яких було двоє дітей.

У день паломництва двір кафедрального собору виглядав дуже небуденно: так багато велосипедів тут ще не було. Поблагословити учасників прийшов Апостольський адміністратор Мукачівської дієцезії єпископ Микола Лучок ОР.

Своїми враженнями про незвичне паломництво з нами поділилися його учасники.

Василь Зубак:

Готуючись до паломництва завжди трапляються перешкоди, які заважають зосередитись. Злий не спить і до початку виїзду з’явились ситуації, які явно перешкоджали моїй участі у подорожі: неспокій, переживання, страх, нерви.. і нагальні питання, які потребували вирішення саме у той момент, коли вже треба було виїжджати з дому. Але так як це 7-ме моє паломництво, то я віддав у руки Господа всі свої справи і, молячись, вирушив в цю подорож…

Вже з самого початку, під час благословення паломників і транспорту єпископом Миколою Лучком ОР, зрозумів з яким наміром їду. За що буду нести цю жертву. Впродовж усієї подорожі звертався до Господа через молитви, просячи дати мені дар мудрості. Під час цього велопаломництва досвідчив, що Бог турбується про мене: Він діяв через моїх друзів, рідних, які допомогли у вирішенні проблеми… Зустрівшись з Ним на урочистій Євхаристії, смуток перетворився на радість – я побачив, що Бог був зі мною весь цей час. Досвідчив Його присутність у всьому! Навіть злива, яка розпочалася вже після Причастя, поставивши Бога на перше місце. Всі «пазлики» завжди складаються у єдину цілісну картину.

Іванка Ламбрух:

Як лиш почула про це велопаломництво, відразу ж перша думка була – і я хочу поїхати. Опісля вже почалися свої перешкоди, але, як будь-який паломник знає, це ж нормально. Давно не їздила на далекі відстані, тому десь і були переживання, чи зможу, чи достатньо добрий велосипед, не все було легко, але Бог про все потурбувався, дарував сили та оточуючих, що готові допомогти. І після подоланої дороги апогеєм нашого паломництва для мене стали Свята Меса та Адорація. Особливо під час виставлення Пресвятих Дарів, коли почалася велика злива і ніхто не тікав, – то було справжнє сходження очищаючої Божої благодаті.

Дякую всім організаторам, в особливий спосіб о. Євгену та всім велопаломникам!

фото: Каріна Черепаня