Що Господь хоче сказати через моє та моєї сім’ї життя тим, кого зустрічаю на своїй дорозі? Відповідь на це запитання Папа Франциск заохотив шукати сім’ї, відкриваючи Х Всесвітню зустріч сімей.

Повідомляє Vatican News.

Під проводом милосердного самарянина зробити «крок уперед», виходячи з конкретної життєвої ситуації. Із таким заохоченням Папа Франциск звернувся до сімей, які в середу, 22 червня 2022 р., зібралися в залі Павла VI у Ватикані на Фестиваль сімей «Краса сім’ї», та до всіх сімей, які єдналися за допомогою засобів комунікації. Цим фестивалем, який включав п’ять свідчень про покликання та різні виклики, що стоять перед сім’єю, розпочалася Х Всесвітня зустріч сімей.

Святіший Отець промовляв після вислуханих свідчень, подякувавши сім’ям за цей сміливий крок, адже «не є легко говорити перед такою широкою публікою про своє життя, про труднощі чи про чудесні, але дуже інтимні та особисті дари, отримані від Господа». Звертаючись до присутніх і до всіх, хто слухає його в різних частинах світу, він сказав, що хоче, аби всі, де б не перебували, у конкретних життєвих ситуаціях, відчули його близькість. «Моє заохочення, насамперед, наступне: вирушити саме з вашої реальної ситуації, та звідтіля спробувати прямувати вперед разом, разом як подружня пара, разом у своїй родині, разом з іншими сім’ями, разом як Церква», – сказав він, висловивши сподівання, що Церква стане для них милосердним самарянином, який наближається, допомагає продовжувати свій шлях, зробити «крок уперед», навіть якщо й маленький.

Крок уперед до подружжя
Луїджі та Серена, разом зі своїми трьома дітьми, розповіли досвід пари, яка ще прямує до подружжя, розпочавши десять років співжиття. Вони мріють про подружжя, але «не зустріли спільноти, яка би підтримала їх в тому стані, в якому вони перебувають», що віддалило їх від Церкви. За словами Папи, це повинно спонукати нас замислитися, бо «наші парафії та дієцезії повинні ставати спільнотами, що підтримують з розпростертими обіймами». Луїджі та Серена знайшли підтримку в інших сімей, що є «малими церквами». Коментуючи той факт, що вони охрестили своїх дітей, усвідомлюючи, що «незважаючи на найблагородніші людські зусилля, нас самих недостатньо», він сказав, що «в цьому й полягає значення Святих Таїнств Хрещення та Подружжя: вони є конкретною допомогою, яку Бог дарує нам, щоб не залишити самими».

Далі Святіший Отець зазначив, що коли чоловік і жінка закохуються, Бог пропонує їм подарунок, яким є подружжя і який має в собі «могутність Божої любові», що є сильною, тривалою, вірною, здатною підвестися після падіння. «Шлюб не є формальністю, яку потрібно виконати. Не одружуємося для того, щоби бути католиками “з етикеткою”, щоб виконати правило, бо так каже Церква, щоб зробити свято; одружуємося, бо хочемо заснувати подружжя на любові Христа, яка є міцною як скеля», – підкреслив Папа, вказуючи на те, що в таїнстві Подружжя Христос дарує Себе подружній парі, щоб вони могли дарувати себе один одній. «Отож, не бійтеся, сімейне життя не є неможливою місією!» – додав він.

Крок уперед назустріч хрестові
Другим прозвучало свідчення батьків К’яри Корбелли, молодої мами, яка пожертвувала своїм життям задля зачатої дитини, відмовившись від лікування онкологічного захворювання у період вагітності. «Ви розповіли нам про хрест, який є частиною життя кожної людини і кожної сім’ї. Ви засвідчили, що важкий хрест хвороби та смерті К’яри не знищив сім’ю, не усунув мир і спокій з ваших сердець», – сказав Папа, зазначивши, що «у серце К’яри ввійшла істина про хрест як дар себе самої: життя, віддане своїй сім’ї, Церкві та всьому світові». «Ми завжди потребуємо великих прикладів: нехай же К’яра буде натхненням на нашій дорозі святості, нехай Господь підтримує та вчинить плідним кожен хрест, який доводиться нести сім’ям», – побажав він.

Крок уперед до прощення
Поль і Жармен розповіли про кризу, яку пережило їхнє подружжя. Святіший Отець подякував їм за відвертість і за те, що вони перерахували всі причини кризи: брак щирості, невірність, неправильне використання грошей, ідоли влади та кар’єри, образа та закам’яніння серця. За словами Папи, бачити сім’ю, що розпадається, є трагедією, що не може залишати байдужими. І саме через це дане свідчення передає надію: Поль розповів, що у найпохмуріші хвилини кризи Господь відповів на найглибше прагнення його серця та врятував його подружжя. Бо прагненням серця є «щоб любов не закінчувалася». Ніхто не хоче «любові на визначений час». Але також серед бурі «Бог бачить те, що є в серці». Для Поля та Жармен провидінною стала зустріч з групою мирян, які посвятилися підтримці сімей і саме вони допомогли прийти до примирення та прощення.

«Прощення гоїть кожну рану, прощення є даром, який випливає з благодаті, якою Христос наповняє пару та всю сім’ю, коли дозволяємо Йому діяти, коли звертаємося до Нього», – сказав Святіший Отець, похваливши їх за те, що вони разом з дітьми відсвяткували «свято прощення», відновивши подружню присягу під час Євхаристійного богослужіння. Він порівняв це зі святом, яке милосердний батько влаштував блудному синові, тільки тут було навпаки: тими, хто загубився, виявилися батьки. Але це також «велике свідчення для дітей», які потребують свідчення покори, здатної просити прощення. «Цей урок, який вони отримали від вас, назавжди залишиться в їхньому серці», – сказав Папа.

Крок уперед до гостинності
Чергове свідчення прозвучало з уст Ірини та Софії, біженців з України, та П’єтро та Еріки, багатодітної сім’ї, яка їх прийняла у передмісті Риму. «Ви стали голосом багатьох людей, життя яких було розбите війною в Україні. Бачимо у вас обличчя та історії багатьох чоловіків і жінок, які були змушені втікати зі своєї землі», – сказав Святіший Отець, подякувавши їм за те, що вони не втратили довіру до Божого провидіння, ставши свідками того, як Бог діє через конкретних людей, яких зустрічаємо. «Війна поставила вас перед обличчям людського цинізму та брутальності, але ви зустріли також осіб з великою людяністю. З найгіршим і з найкращим, що може бути в людині! Для нас усіх важливо не зосереджуватися на гіршому, а цінувати краще, все те велике добро, до якого здатна кожна людська істота, і з цього наново розпочинати», – наголосив Папа, подякувавши також П’єтро та Еріці, які прийняли Ірину та Софію в своїй багатодітній сім’ї.

«У дійсності, гостинність є “харизмою” сімей, насамперед, багатодітних!» – підкреслив Святіший Отець, вказуючи на те, що в сім’ї переживаємо динамізм прийняття: спочатку чоловік і дружина приймають один одну в подружжі, а народжуючи дітей – приймають нові життя. «Це дає надію. Сім’ї – це місця прийняття, і горе, якщо їх забракне! Суспільство стане холодним та непридатним для життя без гостинних сімей», – додав він.

Крок уперед до братерства
Зворушливим досвідом поділилася вдова італійського дипломата Луки Аттанасіо, Посла Італії в ДР Конго, який був убитий минулого року під час відвідин одного з гуманітарних проектів ООН. Закія є мусульманкою, що мала досвід участі в зустрічах Тезе та Всесвітніх днів молоді. Після укладення подружжя в церкві, вони жили у взаємній пошані, спільно святкуючи християнські та мусульманські свята.

«У вашій історії добре видно, як те, що є людським і релігійним, може сплестися та принести прекрасні плоди. В Закії та Луці бачимо красу людської любові, відданості життю, альтруїзму, як також вірності своєму кредо та власній релігійній традиції, джерелу натхнення та внутрішньої сили», – сказав Святіший Отець, додавши, що в цій сім’ї також виразився ідеал братерства, бо вони жили не тільки як чоловік і дружина, але як брат і сестра в людяності, розмаїтті релігійного досвіду та в соціальному служінні. Цього, за його словами, також вчимося в сім’ї, вчимося «долати поділи, упередження, замкнутість», вчимося «разом будувати щось велике та прекрасне, розпочинаючи з того, що маємо спільного».

Голос Святого Духа в світі
Підсумовуючи, Папа сказав, що «кожна сім’я має місію в світі». Він навів слова з Апостольського напоумлення «Gaudete et exsultate», в якому зазначається, що кожен охрещений покликаний бути «посланням, яке Святий Дух черпає з багатства Ісуса та дарує Своєму людові». «Тому пропоную вам запитувати себе: яке слово Господь хоче сказати через наше життя людям, яких зустрічаємо? Який “додатковий крок” він сьогодні очікує від нашої сім’ї?» – мовив Єпископ Риму, заохочуючи дозволити Ісусові перемінити себе, щоби потім могти перемінювати світ.