У Мукачеві відбулася заупокійна Меса за померлими у часі теперішньої війни

5 квітня цього року Апостольський Адміністратор Мукачівської дієцезії єпископ Микола Лучок ОР очолив святу Месу за померлих у час теперішньої війни, що завдала вже стільки болю та руйнувань нашій країні.

Намір цієї Служби був оголошений ще у неділю, тож зібралося чимало парафіян та переселенців, котрі тепер приходять до храму, щоб помолитися.

Як проповідь, так прохання були пронизані молитвою за померлих, невинно вбитих, за всіх, до кого було завдано насилля; за живих, котрі переживають гіркий біль втрати; за тих, хто вчинив це злодіяння, а також за перемогу над злом у нашій країні…

Наводимо повний текст проповіді єпископа Миколи Лучка:

«Наш біль скерований до Господа з проханням, щоб Він дав силу тим, хто оплакує, а тим, хто відійшов невинною смертю, щоб були прийняті до лику святих, щоб були у тому місці, де вже нема жаху війни, щоб були омиті Христовою Кров’ю, щоб вони потрапили в обійми Отця Небесного.

Надіємось на те, що коли вони помирали, то мали у серці прагнення Бога, що мали надію на життя після смерті. Це життя після смерті стало можливим завдяки хресній смерті Ісуса Христа. Нехай їхня смерть і їхнє страждання не будуть марними. Нехай їхня смерть і їхнє страждання принесуть благословення у наш світ так, як смерть Ісуса, так як його жертва, котра стала місцем перемоги… Щоб їхня кров – кров мучеників цієї війни принесла перемогу у нашу країну. Завдання тих, які залишились живі так жити далі, щоб не примножувати зла.

Їх позбавлено не лише можливості попрощатися з їхніми рідними, позбавлено нас всіх, а особливо рідних, за яких ми тепер молимось, щоби попрощатися, щоби примиритися. Тому ми молимось теж, щоб вони могли пережити цю втрату, щоб могли оплакати цю втрату, щоб могли відгорювати і відпустити своїх рідних, котрі залишили цей світ.

Ця війна – це насилля, яке відбулось і надалі відбувається над кожним із нас. Нема людини в Україні, яка би не пережила це як насилля. Звісно, у різній мірі. На жаль ця війна триває і ми ще не маємо умов, щоб оплакати наші втрати, щоби оплакати те насилля, яке відбулося і відбувається. На жаль ще не маємо цих умов. Але прийде день перемоги і тоді нам потрібно буде дозволити собі на те, щоб горювати, оплакувати, сумувати і переосмислити як жити далі. Ми ще тепер зібрані, щоб вистояти цей напад, зібрані, щоб пережити цю війну, щоби робити все від нас залежне, щоб перемога відбулася якнайшвидше. Тому нам важко плакати. Тому у нас більше злості, можливо, і ненависті. Тому, що ще не прийшов той мир – завершення війни, що так сильно кожний з нас прагне, тому так важко тепер оплакувати і плакати.

Просимо Тебе, Господи Ісусе, переможцю смерті, дай нам сили витривати у цій Хресній дорозі. Не загрузнути у зневірі, не втратити довіру у Тебе, залишатись у світлі і приймати з Твоєї Хресної дороги силу для нас, із Твого Воскресіння – надію на вічне життя як для всіх тих, хто віддав вже своє життя, так і для нас, які є людьми воскресіння. Адже кожний з нас у Хрещенні отримав дар життя вічного.»

прес-відділ дієцезії