«У багатьох книгах Ентоні де Мелло писав такі слова: «Не є нещастям людини, коли упаде до гріха, але справжнє нещастя для людини є, коли вона не хоче встати із болота своїх гріхів». Чому?» – так розпочав проповідь у неділю о. Антон Єдінак у Довгому, що опубліковано на парафіяльній сторінці у мережі facebook.

Тому що, я маю Спасителя Ісуса Христа, до якого можу повернутися, я маю Бога, який є милосердям і любов’ю.

Але якщо людина не прагне навернутися до Бога, не хоче піднятися з болота свого гріха, тоді починається справжнє нещастя. Бог є Той, який повертає мир у наше серце, дає надію, що Він завжди біля нас, дає свободу і ми можемо по-новому жити. Нам потрібно тільки одне, щоб ми усвідомили те, що зробили.

“Господи, я прогрішився проти Тебе”.

“Господи, я – бідна людина”.

“Господи, я хочу йти до Тебе, прийми мене”…

І тоді, коли ми це скажемо, маємо щирий жаль у своєму серці, тоді Бог приходить і дає все, що нам потрібно: мир, радість, спокій і благословення на наступні дні нашого життя.

Бог завжди любить нас, чекає на нас, який для нас зробить все. Але нам потрібно зробити тільки одне: НАВЕРНУТИСЯ І ЖИТИ В ЙОГО БЛАГОДАТІ. Якщо кожен з нас, вдячний за Божу любов і милосердя, любимо Бога, то ніколи не підемо дорогою зла. Але якщо, бракує цієї любові, якщо я це роблю ПРОСТО ТАК, то я є НЕЩИРА ЛЮДИНА і не маю повагу до Бога і Божої благодаті. Якщо я усвідомлюю, що Бог мені простить, то потрібно бути вдячним, а вдячність виявляється вірністю; вірний аж до кінця свого життя.

Нам потрібно навчатися одному: дозволити Богу, щоб Він простив нам все і починати нове життя, бути вдячним за милосердя і любов, за те, що Бог мені дав знову наступний день, щоб я повірив Йому більше, і більше Йому служив. Бог настільки є великий і милосердним, що Він прощає ВСЕ, якщо ми щиро до Нього повернемося. Тому сьогоднішнє Євангеліє – це наука духовного життя, це надія. У ньому показано як Бог дуже міцно любить. А все інше – у наших «руках», тобто залежить від того, яке ми приймемо рішення.