Проповідь єпископа Миколи Лучка Апостольського адміністратора Мукачівської дієцезії                  на восьмий день війни, 3 березня 2022 р.Б.

 

Триває восьмий день війни в Україні…

Вже тепер можна сказати, що весь світ «включився». Якщо на початку було так, що приглядались, то тепер вже звідусюди ми бачимо, що в неї «включились». Молімось, щоб не почалась третя світова війна, бо ми стоїмо, можливо, на порозі.

Однією з інтенцій, які ми маємо заносити до Бога, – це припинення цієї війни і щоб вона не розповсюджувалась. Хоча, миру як такого ми на землі не здобудемо до кінця.

І це прикро, що воно так.

Упадок сил – це час переосмислення. Тобто сумування, яке тепер наступило і яке буде нам товаришувати теж, – це місце, де ми готуємось до того, щоб по новому подивитись на наше життя. У цьому сумуванні, у сповільненні ми починаємо переосмислювати і усвідомлювати, що нас чекає нове життя. І нам потрібно до цього нового життя набиратись сил. Час сповільнення і сумування – це час, щоб набратись сил до того, щоб продовжувати життя.

Велику частину країни зруйнували, розбомбили і нас чекає те, щоб з цим зруйнуванням зустрітись, але ще більш болісним і жахливим є те, що ми маємо купу зранених дітей, купу зранених людей: жінок, старших, чоловіків, військових… і їх мільйони.

Нам потрібно готуватись до довготривалого виходження, до нового способу життя. Нас чекають довготривалі зміни. Тому цей момент сумування, що не настало за 3-5 днів – ця війна не зупинилась. Нас чекають довготривалі зміни у нашому житті.

На жаль, але ми вже не повернемося до такого життя, як ми його мали 9 днів тому. Чим швидше ми усвідомимо, що нас чекають довготривалі зміни, тим спокійніше до цього підійдемо, тим краще до цих довготривалих змін підготуємось.

Не біймось цього. Знаємо, що Бог неймовірний. Не Він є тим, хто вчинив цю війну.

Бог неймовірний у тому, що якщо ми будемо з Ним, він це може нас так попровадити, що ми в цьому будемо рости і розвиватись. Це є неймовірний ефект таких болісних подій, в яких ми тепер знаходимось.

Можливо це навіть буде вихід з рабства з тої східної радянської ментальності, яка нас сильно назначила, де зламала дуже сильно нашу гідність.

Гідність наша була зламана, але наше з вами завдання побачити: якщо ми встоїмо гідно перед цими всіма нападами, які на нас відбулися – психічними, духовними, душевними і фізичними. Якщо ми встоїмо в цій гідності дітей Божих, ми вийдемо з рабства, в якому, можливо, ще знаходились.

Дріб’язковість пішла на інший план. Усміх, обійми, дотик, добре слово «Як ти?», вразливість вийшла на перший план. Людина вийшла на перший план. Це вже визволення…

Для тих, хто ходить з Богом це буде час нового процвітання, бо блаженні убогі в духу, бо їх є Царство Небесне. Це дорога блаженств. Дорога, де будемо і вже починаємо процвітати духовно. Ми стали набагато ближчі з Богом за ці вісім днів. Ми стали набагато щиріші у нашому житті. Ми стали набагато ближчі один одному. Душевна глибина, яка тепер у нас зростає пов’язана з розцінюванням того, що є насправді цінним у нашому житті: стосунки один з одним і ми з вами придбали і будемо зростати у щораз більшій свободі від матеріального.

Це буде час процвітання, це буде час відбудови, це буде час нашої з вами нової співпраці. І це буде час будування нових структур. Тепер для нас у цей сумний час – 8 день сумування – це час на те, щоб ми готувались на довготривалу переміну у нашому житті. Кожний на своєму місці.

Ми потребуємо допомоги, щоб ми не застрягли з вами у цьому шоковому стані. Звернім на це увагу. Нам потрібна допомога. Нам потрібно переформатуватись. Наше життя змінилось і нам з цим потрібно рахуватись тому, що нас потребують наші діти, наші близькі, наші рідні і всі ті, через кого Господь захоче допомагати…

Джерело відео – Верітас