Маємо перед очима війну з непередбачуваними для світу наслідками. Міжнародне засудження російського вторгнення в Україну майже однодушне, але бомбардування стають дедалі драматичнішими, охоплюючи цивільне населення. Надія на те, що зростатимуть голоси на користь миру.

Сьогодні доля людства як ніколи раніше лежить в його руках: воно може обрати або життя або смерть. Сценарій наступний: маємо перед очима конфлікт, що може мати катастрофічні наслідки для світу. Джерелом нашої надії є бачити, що той, хто його розв’язав, залишається дедалі самотнішим. Людство хоче жити.

У Нью-Йорку Генеральна Асамблея ООН у переважаючий спосіб засудила російське вторгнення. У Женеві практично всі представники держав, що брали участь у сесіях Ради ООН з прав людини, залишили зал, коли розпочався виступ російського міністра закордонних справ: промовиста картина, що засуджує агресію проти вільної країни як таку, що не вписується в історичний контекст. Росію виключено з великих спортивних і мистецьких заходів, ізольовано від міжнародної фінансової системи та глобальної транспортної мережі. На жаль, жорстокість нападу стає ще жахливішою та загрозливішою.

Серед українців зростає страх і біль через масові вбивства невинних, заподіяні агресором, але також зростає мужність, спротив, рішучість, єдність народу та солідарність людства. Пробуджує надію бачити, що цілісність російського фронту дедалі більше розбивається: численні російські православні священики відкрито виступили проти війни, як також вчені, інтелектуали, митці та спортсмени. Досі в країні є ті, хто виходить на площі на маніфестації проти конфлікту, наражаючись на репресії. Надіємося на те, що ці голоси миру ще більше зростатимуть.

Режим дедалі більше ізольований. На жаль, зростає жорстокість нападів. Бомбардують цивільне населення, житлові будинки, школи, лікарні, церкви. Міжнародний кримінальний суд відкрив провадження щодо воєнних злочинів.

В цій ізоляції погрози стають ще небезпечними. Відлунюють попередження, майже шантаж: загроза ядерної війни, що не залишить у світі ні переможців, ні переможених. Це правда, безумство війни є диявольським: воно прагне тільки знищення.

Перше літургійне читання у четвер після Попільної середи, згідно з римським обрядом, нагадує, що людина вільна обирати між життям та смертю (Вт 30, 15-20). Можемо слухатися Бога доброти та співчуття, або ідолів егоїзму, гордості та насильства. Матимемо те, за чим підемо. «Пам’ятай про твою мету і перестань ненавидіти», – закликає уривок з Книги Сираха (Сир 28,6). Метою є вічна радість, якої Бог бажає для Свого створіння. Але мусимо навернутися до любові та справедливості. Ми вільні. Маємо перед собою життя або смерть. Чи будемо настільки безумними, щоби обрати смерть?

Великий Піст – це слушний час для навернення. Період ще наполегливішої молитви. Мешканці Ніневії, хоч це і здається неможливим, на проповідь Йони відклали лихі діла та отримали не знищення, а мир. Надіємося, що також і сьогодні той, хто сіє знищення, остаточно відкине зло та обере життя. Надіємося, що всі ми зможемо втриматися від ненависті. Сьогодні на карті стоїть доля всього людства.

————-

* Редакційний Віце-директор Дикастерії в справах комунікації

Джерело –  vaticannews.va