Проповідь під час зустрічі богопосвячених осіб, що відбулася у Мукачівській дієцезії 1 лютого цього року.

У послуху виражається все монаше життя: і чистота, і підлеглість, бідність – довіра Божому провидінню
Послух Богові понад усе. Бог понад усе!
Богопосвячене життя – це народ Божий, як Авраам, як Мойсей : «ідемо туди, куди Бог нам каже, і робимо те, що Бог нам каже», і в цьому досвідчуємо велику радість.

“Богопосвячене життя – це мало би бути природнє життя кожної людини,” – цими словами почав зустріч богопосвячених осіб єпископ Антал Майнек, якого зацитував єпископ Микола. “Наша проблема в тому, що ми, люди, втратили близькі стосунки з Богом. І це – найбільше і найглибше страждання людини. Коли людина віднайде близькі стосунки з Богом, що є можливим через Ісуса Христа, – всі інші страждання не мають такої сили. Богопосвячені добре досвідчили величний дотик Божий, і яким добрим є те, що ти йдеш за Богом”. 
Найбільше щастя на землі – жити в єдності з Ним

Найважливіше запитання: що я маю зробити, щоб у цій єдності жити?
Чому? Бо там я знаходжу свободу свого покликання, свого життя…

Коли богопосвяені особи жертвують себе Богові, Бог через них має можливість служити своєму народові

Церква через священство, монашество є світлом, яке є на горі, вибудоване на фундаменті, яким є Ісус Христос.

Джерело – Верітас