Зустрічаючись і паломниками в першу неділю вересня, Святіший Отець нагадав про те, що шляхом виправлення ближнього, який помилився, є не пліткування й обговорювання його помилок з іншими, а практика братерського напоумлення.

Іноді, навіть наші найщиріші зусилля на те, щоб навернути ближнього з лихої дороги, бувають невдалими. Тоді треба вручити Його Богові, бо лише стояння перед Ним може пробудити сумління й привести до усвідомлення того, що накоїв. Думками про це Папа Франциск поділився перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 6 вересня 2020 року, коментуючи Ісусове повчання про братнє напоумлення, яке знаходимо в 18-й главі Євангелії від Матея. За його словами, цей уривок заохочує нас замислитися над «подвійним виміром християнського життя»: спільнотним, що означає вимогу захищати спільність, та особистим, що зобов’язує шанувати кожне сумління.

Педагогіка повернення

Як зауважив Святіший Отець, щоби виправити ближнього, який помилився, Ісус радить «педагогіку повернення», що зосереджена на трьох кроках. Насамперед, «піди й докори йому віч-на-віч». Тобто, не слід «виносити гріх на площі», але прийти з пошаною, не з наміром судити, але допомогти усвідомити сподіяне. І це не є легким до здійснення: існують побоювання, що реакція буде поганою, або не вистачає належного рівня довіри…

Однак, «не зважаючи на всі добрі наміри», перша спроба може зазнати поразки, й у цьому випадку Ісус радить не знеохочуватися, «не вмивати руки», але заручитися підтримкою: «Коли не послухає, візьми із собою ще одного або двох, щоб устами двох або трьох свідків підтвердилося кожне слово». Цей принцип, який сягає корінням Мойсеєевого закону, має на меті захистити кривдника від фальшивих звинувачень. Але якщо для закону наявність двох-трьох свідків достатня для засуду, Ісус іде ще далі: свідки потрібні не для засуду, але щоб допомогти. Й коли цього виявиться недостатнім, то скеровує до громади, до Церкви…

Ще більша любов

За словами Папи, в деяких ситуаціях потрібне втручання спільноти. «Існують речі, які не можуть залишатися байдужими для інших братів і сестер: потрібна ще більша любов, аби повернути брата», – пояснив він, додаючи, що, іноді, й цього може бути замало, а тому Ісус каже: «А коли й Церкви не послухає, нехай буде тобі як язичник і митник».

«Цей вислів, на перший погляд дуже зневажливий, у дійсності заохочує віддати брата в Божі руки: лише Отець може виявити любов, більшу від любові всіх братів і сестер, зібраних разом», – вів далі Святіший Отець, звертаючи увагу на те, що йдеться про любов Ісуса, Який приймав митарів і язичників, викликаючи невдоволення сучасників. Таким чином, «не йдеться про безапеляційний засуд», але про визнання того, що, іноді, «наші людські спроби можуть зазнати поразки, і лише стати перед Богом може поставити ближнього перед власним сумлінням та відповідальністю за свої вчинки».

«Нехай же Діва Марія допоможе нам зробити братерське напоумлення здоровою звичкою, аби в наших спільнотах встановлювалися завжди нові братерські стосунки, що ґрунтуються на взаємному прощенні та, насамперед, на непереможній силі Божого милосердя», – побажав Папа, наголосивши перед цим на тому, що слід якнайпильніше остерігатися пліткування, яке є «чумою, гіршою від ковід», бо походить від «батька брехні» диявола, головною метою якого є сіяти поділ, всупереч «педагогіці повернення», якої навчає Ісус.

Джерело – www.vaticannews.va