З 21 по 24 січня християни нашої області долучилися до всесвітнього Тижня молитов за єдність християн. Подібні богослужіння беруть початок ще з 1968р. і готує їх Комісія Віри та Порядку Світової Ради церков разом з Папською Радою та церквою якоїсь конкретної країни. Цього року матеріали підготували християни з Мальти, а за основу взяли біблійний текст з Діянь Апостолів 27:18 – 28:10. “Тубільці поводилися з нами з неабияким милосердям”.

Молитовний тиждень розпочався Богослужбою обласного рівня, яка цього року проходила в Закарпатській Реформатській Церкві на чолі з її єпископом Заном Фабіаном Шандором та заступником Гейдером Яношом. Греко-Католицьку Церкву представляв помічний владика Ніл, Римсько-Католицьку Церкву – помічний єпископ Микола Лучок, Українську Православну Церкву, по благословенню Митрополита Феодора – Благочинний м. Мукачева Петро Лях, Православну Церкву України – о. Сергій Ємець, Християнську Євангельську Церкву Живого Бога – старший пастор, заступник єпископа, Михайло Балко, Церкву Християн Євангельської Віри – П. Райчинець, Церкву Живого Бога в Ужгороді – Вадим Хльобас. На Екуменічній Богослужбі були також присутні інші духовні особи різних конфесій.

Наступні дні подібні богослужби відбувалися окремо в Ужгороді, Мукачеві та інших містах області. Щодня християни різних конфесій мали можливість відвідати церкву братів по вірі та засвідчити свою повагу, єдність і любов один до одного. Під час чудових проповідей ми мали можливість роздумувати про милосердя, якого нам так часто не вистачає в сучасному світі, особливо до знедолених, чужинців, біженців. Саме так поводилися тубільці, корінні жителі з апостолом Павлом та його братами, коли їх корабель потерпів аварію і вони опинилися на берегах Мальти. Як часто нам бракує єдності, буває навіть між членами однієї спільноти. Знаємо, що диявол понад усе прагне розбити цю єдність, а натомість посіяти ворожнечу, недовіру, розділення. Тому так важливо бути разом, вчитися любити один одного, незважаючи на відмінності. Для нас, християн, історія Павла та сьогоднішніх мігрантів є викликом показати “надзвичайну людяність” та засвідчити Боже любляче провидіння для всіх людей. Бо лише по такій братерській, милосердній любові люди повинні спізнавати християн, а не по будівлі, в якій вони моляться. Дякуємо всім, хто зміг прийняти участь в молитовному тижні, тим, хто підтримував духовно, тим, хто в будь-який спосіб долучився до підготовки та проведення цих гарних днів. Особлива подяка священнослужителям, які з любов’ю приймали у себе гостей. Нехай Бог обдарує всіх особливими благодаттями.

 Віра Федіва