Нам відомо, що перше подружжя не здійснило гарну мрію Бога. Через їхню непокірність наміри Бога не реалізувались. Вони принесли ганьбу своєму Богу-Творцю, і через це були вигнані з райського саду. Через їхній гріх зіпсувалась гармонія, яка до того була між Богом та створеним ним світом. Без Бога людство нищить своє середовище та веде його до хаосу.

У людства разом з цілим створеним світом залишилась давня мрія повернутись у той райський стан, з якого воно було вигнане через свій гріх. Світ протягом тисячоліть чекав і прагнув тієї досконалої людини, яка зрештою зійшла на землю в особі Ісуса, Сина Отця, і явила себе через 30 років: у ньому прийшло Боже Царство!

Під час народження Ісуса у Віфлеємі ангели вже наперед проголошували славу Божу. Святе Письмо говорить про дванадцятирічного Ісуса: він слухався своїх батьків, і через це «Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей» (Лк.2,52). Тобто Він у нашому світі також вбудувався у порядок, у послушність.

У 30-річному віці Ісус приймає хрещення у ріці Йордан перед Святим Йоаном Хрестителем. І голос пролунав з неба: “Це Син мій любий, що його я вподобав.” (Mт 3,17). Тоді Дух привів Його у пустиню, де протягом сорока днів постом і молитвою готувався до великої боротьби, щоб подібно до Давида, який поборов Голіафа, і Йому, Ісусу з Назарету в особі людини потрібно було довести князю світу цього, сатані, що Він Син Божий. І як давно Бог прославився у Давиді під час боротьби з Голіафом, так зараз Ісус здобув перемогу над трьома нападами сатани. Під час своєї трирічної діяльності Він прославив Бога тим, що проголосив Царство Боже, і своїми промовами («людина ще так не говорила»), своїми чудами (зцілення хворих, воскресіння мертвих) довів, що Він є Господом життя і смерті, і Він також панує над природними силами (заспокоєння  бурі). Найпрекрасніше Він представив себе на горі Тавор своїм трьом апостолам у божій славі, красі. Але спустившись з гори Він відразу говорив своїм дорогим друзям, що спочатку ще повинен страждати. Перед тим ще на горі з Іллею та Мойсеєм говорив про найбільше випробування, про страждання та славу, які чекають на нього (Лк. 9,31).

У Пальмову Неділю натовп з криками «Осанна!» вітає Його – це Він заслужив, однак перед своїм прославленням на нього ще чекала найважча частина його місії: хресна дорога. На тайній вечері Бог наперед дає найбільший дар своєї любові: у таємниці Євхаристії Він дає самого себе своїм вірникам, з якими таким чином залишиться разом до кінця світу. А що є найбільш незвичайним для нас, це те, що після молитви, обливаючись кров’яним потом, на Оливній горі з’являється Юда з солдатами. Ісус тоді промовляє: «зараз прославиться Син Людський».  Вони думали, що тоді почнеться сором та поразка, але насправді тоді здійснився план Бога, Отця, про який вже колись пророкував пророк Ісая.

Всупереч сину Авраама Ісаку, Він свідомо прийняв роль жертовного ягняти за гріхи світу, добровільно ніс свій хрест та терпів під час свого страждання всі муки, розп’яття на хресті, і перед своєю смертю промовив ключове слово своєї перемоги: «Звершилось!»  Він досконало виконав план Отця: Ісус здобув перемогу над злом, над злим духом цього світу, і цю перемогу Він довів людям, які були вірними Йому, своїм воскресінням на третій день.

Отже Христос провів добру боротьбу: своїм стражданням і смертю Він викупив нас, а своїм воскресінням довів, що Він є Господь: Володар життя, смерті і всього світу. Він, новий Адам, через спасіння повернув у світ загублену гармонію, а той, хто приймає Його за Господа свого життя, за свого Спасителя, відчує у своєму житті гармонію між Богом, створеним світом та самим собою.

Всім Читачам бажаю сповнених благодаті пасхальних свят!

Христос воскрес! Воістину воскрес!

Антал Майнек
дієцезіальний єпископ