6 травня 2018 року єпископ-ординарій Мукачівський Майнек Антал уділив Таїнство Миропомазання 19 мешканцям гірського села Богдан. До цієї святкової і пам’ятної події велася належна підготовка. Парафіяльний вікарій о. Юрій Гал кожної неділі у проповідях та катехизах висвітлював різні питання теології. Члени громади підшуковували святих для отримання імені у миропомазанні.

Зокрема, автор цих рядків обрав Віктора Дамського – римського святого ранньохристиянського періоду, воїна-мученика, який служив у війську за часів цісаря Антоніна. Його змушували зректися християнських поглядів, але він не піддався й був приречений на жахливі муки. Був обезголовлений за відмову від ідольського жертвоприношення. Саме його ім’я я отримав у Миропомазанні.

Пам’ятна подія у Бóгдані розпочалася святою месою, яку очолив єпископ Майнек Антал, а ним співслужили отець-декан Ласло Микуляк та о. Юрій Гал. Єпископ-ординарій Мукачівський дав низку запитань учасникам Таїнства, які стояли із запаленими свічками, і висловив подяку всім, хто здійснював добру підготовку до цього Святого Таїнства. Після Миропомазання кожен учасник Таїнства Миропомазання з рук поважного служителя отримав свідоцтво, підписане єпископом і скріплене печаткою, про те, що подія відбулася у Церкві Народження Пресвятої Діви Марії с. Богдан.

Завершуючи, скажу цікаву річ. На святі були присутні три особи, які Таїнство Миропомазання прийняли у 1943 році і є до цього часу активними парафіянами. Вони зі сльозами на очах отримали від єпископа спеціальні грамоти, благословення й найкращі побажання.

Адже їхнє Миропомазання відбулося 75 років тому. Саме у травні 1943 року ординарій Сат-Марської дієцезії, до складу якої входило Закарпаття, єпископ Янош Шеффлер (вже піднесений до лику блаженних) уділив Таїнство Миропомазання у Рахові, у чому взяли участь також представники парафії с. Богдан.

Значимою була подія і тим, що участь у церемонії та святковій месі взяли вірники м. Рахова, району та навіть області. Хочеться висловити щиру подяку учасникам церковного хору м. Рахова, спів якого придав святу ще більшої урочистості та емоційності.

Особливі слова подяки отцю-декану Ласло Микуляку за піклування про римсько-католицьких вірян, адже завдяки його організаторським здібностям у районі проведено чимало змістовних заходів для духовного збагачення парафіян. Завдяки його старанням і активній участі відбулася й ця пам’ятна зустріч із єпископом-ординарієм Анталом Майнеком.

Автор тексту: Тиберій Ціглер, учасник події
Фоторепортаж: Юлія Романенко, Рахів

Довідка

У 1770 −1777 роках у цю місцину переселились жителі з Рахова та околиць. Наприкінці XIX — на початку XX століття Богдан вже вважали «великим селом» (статус, близький до містечкового), до 1992 року було селищем міського типу, нині – село, в якому проживає понад 3 тисячі мешканців. 1927 року у селі виділили земельну ділянку під римсько-католицький цвинтар, а у 1929 році на його території було зведено каплицю-дзвіницю. У роки угорської влади (1939-1944 рр.) на теренах Богдана у планах єпископа Яноша Шеффлера було спорудити римсько-католицький храм, але війна не дозволила здійснити задумане.

Ще у 1864 році у селі Богдан стараннями о. Йоана Брани розпочалось будівництво греко-католицького храму. Того ж року на свято Різдва Пресвятої Богородиці відбулось освячення його фундаменту. Спорудження святині завершилось 1867 року, а консекрували її, ймовірно, 1869 року. Після ІІ світової війни храм передали православній громаді, що і до нині належить Хустській єпархії Української Православної Церкви Московського патріархату.

Православні віряни від 1968 року дозволили односельцям-угорцям відправляти Літургію у латинському обряді біля бічного вівтаря Божої Матері Лурдської: «Православна громада, володіючи на правах власності спорудою – храмом Різдва Пресвятої Богородиці, надає дозвіл римо-католицькій громаді вільно відправляти всі церковні треби у храмі, а також використовувати дзвони за потребою».

З 1989 року римсько-католицькі Святі Меси стали регулярними. Для цього сюди доїжджають дієцезійні священики з Рахова.