Голова комісії у справах ЗМІ Конференції Єпископів України єпископ Віталій Скомаровський: євангелізація, катехизація, навчання, формація людей – саме їх ми й очікуємо від католицьких ЗМІ

24 січня Церква згадує св. Франциска Сальського – покровителя журналістів і католицької преси. У зв’язку з цим КМЦ запитав про сучасні вимоги до католицьких ЗМІ єпископа Луцької дієцезії та Апостольського адміністратора Київсько-Житомирської дієцезії Віталія Скомаровського, голову комісії у справах засобів масової інформації Конференції Єпископів України.

На вашу думку, Ексцеленціє, чи взагалі потрібні сучасним, добре освіченим католицьким журналістам покровителі?

– Я сказав би, що мораль і освіта – це різні речі. Освіченість, хоча й дуже важлива, ще не означає, що людина робить добрі моральні вибори. А покровителі – це, у католицькому розумінні, наші заступники, ті, до кого ми звертаємося із проханнями про допомогу у щоденному житті. Вони є для кожного й потрібні всім людям, а тим більше освіченим – бо високий рівень освіти ставить перед ними більше відповідальності та більші вимоги, які, власне, вимагають додаткової підтримки. А журналістам тим паче потрібна допомога Божої благодаті, бо їхнє завдання дуже відповідальне та складне.

У чому ж полягає складність цієї професії?

– Це, насамперед, служіння Правді. Журналіст займається масовою інформацією. Тих, хто працює на радіо, в Інтернет-виданнях чи в газетах, читають і чують тисячі, сотні тисяч людей. І їхня відповідальність за слова значно більша, ніж в інших професіях.
От приклад. Нещодавно один телеканал у стрічці, що біжить внизу екрана, дав таку новину: «На Рівенщині “ксьондз” (у лапках), молячись перед бабкою на колінах, забрав 50 тисяч». Що люди можуть під цим зрозуміти? Що це за ксьондз у лапках? Напишіть, що людина, яка видавала себе за католицького священика, обманула бабцю на 50 тисяч. А тут бачимо, що новина не написана так, як треба, і може викликати у глядачів різні думки. Оце і є відповідальність за слово. Я попросив розібратися з цим випадком священика з нашої дієцезії. Але дивіться, як одне слово може або зашкодити або обманути людей.
У цьому випадку не було злої волі журналіста, ніхто не хотів зробити чогось поганого – хоча й таке, мусимо визнати, трапляється, – та ніхто й не замислився про те, як цей рядок може бути сприйнятий. Необхідно уважно ставитися до таких речей.

Католицьким ЗМІ в України, як і Церкві, 25 років. Чи ви, як голова комісії у справах засобів масової інформації, побачили зростання за ці роки?

– Я дуже задоволений працею українських католицьких ЗМІ. Звісно, існують робочі моменти: якщо, наприклад, узяти окрему передачу, то, може, краще було б зробити її інакше чи не робити взагалі, – це вже інша справа. Але в цілому за такий порівняно короткий період Католицька Церква в Україні може похвалитися потужними ЗМІ: «Радіо Марія», телебачення «EWTN», КМЦ. На жаль, трохи поменшало в нас паперових часописів – припинив виходити «Католицький вісник». Але інші видання й надалі працюють: «Слово між нами», журнал «Розарій», дитячі журнали, зокрема «Водограй».

Інтернетом користуються трохи понад 60% населення України. Якщо централізованого паперового ЗМІ нема, чи не ускладнюється для решти українців доступ до новин Католицької Церкви, катехитичної інформації тощо?

– Сумніваюся, що паперові видання охоплюють саме ту аудиторію, яка має доступ до Інтернету. Я радий, що «Радіо Марія» є широко доступнимбагатьом католикам. Особливо це стосується людей похилого віку, які не можуть вже ні читати, ні дивитися телебачення: вони вмикають радіо і слухають. І моляться. Це прекрасна справа.

Чи плануються якісь зміни в католицьких ЗМІ?

– Кожен засіб масової інформації, зокрема й католицький, має власний план розвитку, перспективи. Тому якісь зміни будуть напевно.

Чого сьогодні чекає Католицька Церква в Україні від своїх ЗМІ?

– Якраз того, що вони роблять. У нас нема якихось надзвичайних очікувань щодо журналів, Інтернет-видань, газет, радіо й телебачення. Вони євангелізують, учать, катехизують, дають можливість тим людям, які не можуть прийти до храму, долучитися до Літургії принаймні через радіо («Радіо Марія») чи телеефір («EWTN»). Це, звісно, не може замінити повної участі в Літургії, але коли людина не може, коли хворіє, то це значуща можливість духовно з’єднатися з Церквою. Усі ці справи існують: євангелізація, катехизація, навчання, формація людей – саме їх ми й очікуємо. За це я дуже вдячний.

Чи є якісь особливі потреби сучасного світу, про які католицькі ЗМІ мали б розповідати?

– Думаю, що ми не маємо нагальніших потреб, ніж катехизація, пояснення правд віри та практична євангелізація. Бо якщо в молодшого покоління, яке зараз підростає, є нормальні умови для катехизації, то старше й середнє не мали ніяких. Але люди потребують розуміти свою віру, і для цього потрібні наші ЗМІ.

Насамкінець хочу скласти побажання на цей день святого покровителя журналістів. Нехай праця наших журналістів буде повною та благословеною Богом. Хай приносить їм задоволення та радість і допомагає зростати у святості. Адже якщо ми робимо святе діло, то й самі потребуємо освячення.

Дякую за розмову.

Розмовляла: Ірина Островська

Джерело – kmc.in.ua