«Царице родин, молись за нас»

Найефективніший спосіб для християнина не змарнувати своє літо – піти в паломництво. Це можливість не лише розім’яти м’язи, зірвати голос, назбирати мозолів, а й провести кілька днів з Богом: віддати славу, скласти подяку і принести свої прохання.

Йдучи у паломництві є можливість зустріти інших людей з кожної життєвої мандрівки. Тут є змога поділитись своїми думками та почуттями. Ти говориш про причини, які спонукали піти в паломництво і про те, що важливе для тебе. Часто зустрічаєш людей, які переживають страждання, можливо, навіть утрату близької людини. Вони потребують внутрішнього зцілення і молитви. Або ти зустрічаєш тих, хто пережив грандіозні навернення серця, хто, за людською логікою, не мав права на великі благодаті. І ти радієш з ними. Можна також зустріти зовсім не схожих на паломників людей, які навіть не знають чому йдуть. Вони просто тут є. Вони потребують підтримки від тебе та інших.
До Бердичева, щоб вшанувати ікону Матері Божої з гори Кармель у стародавньому монастирі отців кармелітів, цього року прибула і група паломників Шепетівка-Полонне-Бердичів, серед якої і паломники з Закарпаття. Цьогорічне ХХІІ паломництво налічувало 650 осіб,  які навчились ще більше цінувати ковток води, подув вітру і неодмінно дружню руку підтримки, адже ціннішим є не те, що ми отримали, а те, чим ми поділились з іншими. Коли ти простягаєш одну руку Богові, а іншу своєму ближньому, тоді і твориться спільнота, тоді все стає на свої місця. Кожен, кому хоч раз понесли рюкзак, помили посуд чи пригостили цукеркою, розуміє цінність цієї спільноти.
Ми – паломники – щиро вдячні кожному, хто доклав своїх сил і часу для організації цього заходу. Стільки переживань, нервів, недоспаних ночей стоїть за 4-ма днями цієї дороги. Приємнішим і веселішим шлях до Бердичева зробила музична група. Потрібно відмітити не лише їхні прекрасні голоси, а й безмірну самовіддачу та витривалість.
Гасло нашого паломництва «Царице родин, молись за нас» гучно лунало місцевостями Хмельницької та Житомирської областей. На відповідну тему щодня паломники мали конференцію. Ми роздумували над поняттями любові, подружжя, особливостями світосприйняття чоловіків і жінок, що особливо актуально у зв’язку з великою кількістю молоді, що йшла в паломництві.
Особливість, яку відмітив мабуть кожен учасник – це щедра злива, яка супроводжувала нас в передостанній день паломництва з обіду до самого вечора. Паломники-оптимісти бачили в ній звільнення від палючого сонця, замінник для душа та можливість пострибати по калюжах. Ще варто відмітити, що паломництво наше виявилось дуже патріотичним. Це не дивує, адже мабуть кожен паломник в цей складний для країни час огортає її молитвою. Думаю, не один учасник жертвував свою дорогу в намірах миру та спокою в Батьківщині. За дні паломництва ми навчились у дрібних щоденних задоволеннях, споживаючи їжу, лягаючи спати, розпізнавати зустріч з Богом. Зустріч віч-на-віч. Незмінним провідником до Бога є Марія. Її заступництво і підтримку ми відчували всі 4 дні, до її ніг ми принесли свої найглибші прохання. В суботу 19 липня ХХІІ францисканське паломництво зайшло в Бердичів. Голосно і весело, співаючи і танцюючи. На вулицях Бердичева наполегливо привертали увагу місцевих жителів 650 паломників з 50-метровим прапором України. Хто пройшов цей довгий і нелегкий шлях, хто переборов свою слабкість, хто довірився Марії, той, стоячи перед образом Матері Божої Бердичівської, відчув спокій і полегшення. Залишилось найважче – зберегти ці духовні дари і ділитися ними з ближніми.
«Життя наше – це мандрівка
до небесних Божих брам –
наш Господь чекає там».

Альонка  і Наталка, Свалява