Шанс для збереження життя

У будові Обласної дитячої лікарні, що у місті Мукачеві, неподалік Приймального відділення 29 листопада цього року було відкрите “Вікно життя”. На відкритті були духовні представники різних конфесій міста, представники влади, медперсонал та громадськість Мукачева. Зійшлися люди не байдужі до збереження людського життя.

“Вікно життя” – це місце, де жінка, яка опинилася у складних життєвих обставинах, зможе анонімно залишити своє немовля, зберігши для нього життя і давши шанс знайти нову родину.
Представники громадської організації “Сім’я і життя” Марта Попович-Палотаї розповіла про діяльність організації та Брігіта Далекорей поділилася про виникнення ідеї установити таке “Вікно життя”.
“Вікно життя” є соціальним проектом, що реалізовується за прикладом інших країн. Такі спецпункти для новонароджених дітей роками успішно працюють у Польщі та Чехії, в Україні подібні “Вікна” вже існують у Києві, Львові, Луцьку, Тернополі, Вінниці, Рівному. У нашій області подібні вікна діють при пологових відділеннях районних лікарень Хуста, Виноградова, Іршави та Мукачева.
Щороку в Україні реєструють кількадесят підкинутих дітей. Їх залишають у різних місцях, де дитина не має змоги вижити… З надією врятувати хоча б кілька таких немовлят і було відкрито “Вікно життя”.
Як сказала головний лікар ОДЛ Біров Єлизавета Іванівна, що теперішній заклад лікарні колись був сиротинцем. Це було місце, де виховувались підкинуті діти. І хоч на даний час це обласна лікарня, тут також є дітки про яких “матері-зозулі” забувають і майже не відвідують. Заступник міського голови Лабош Михайло Михайлович у промові сказав, що і в нашому місті теж були різні випадки із знайденням підкинутих дітей. І хоч при відкритті такого вікна почуття подвійні, бо страшно усвідомлювати, що дитина стає сиротою при живій матері і батькові; та водночас є позитив від того, що дитині буде збережене життя.
Велика подяка медсестрам за їхню любов і тепло до тих діток, які потрапляють до них. Як сказав о. Мирон Петенко, що навіть миті роздумів не було у головного лікаря чи погодитись на відкриття “Вікна” чи ні. Відразу було однозначне погодження на розвиток цього проекту і встановлення “Вікна”. «…Хто прийме це дитя в моє ім’я той мене приймає. Господь не буде рахувати те, що ми придбали, а скільки ми віддали”, – продовжив далі о. Мирон. Він також висловив подяку приватним підприємцям, які зробили це вікно, і молитовній групі з Нью-Йорка, які допомогли фінансово.
Заохотили до молитви о. Сергій Потюк з Православної Церкви Київського патріархату і о. Василь Копин з Греко-Католицької Церкви. На завершення єпископський вікарій Римсько-Католицької Церкви   о. Іштван Погань поблагословив всіх і представники всіх конфесій покропили свяченою водою “Вікно життя”.
Узагалі, прототип “вікна життя” – так зване колесо підкинутих дітей – з’явилося у XII столітті з ініціативи Папи Римського Інокентія III: його шокувала звістка про величезну кількість неживих немовлят, знайдених у водах Тібру. Перше таке “колесо” діяло в госпіталі Святого Духа в Римі, поряд з Ватиканом. Це був дерев’яний циліндр, який містився у стіні. Матір залишала там дитину і рухала дзвіночок, щоб почули монахині.
Звісно, краще, коли б діти зовсім не потрапляли у такі “Вікна життя”. Щоб матері і батьки залишали своїх діток біля себе, любили і виховували їх. Одначе й ті, хто таки залишить дитину у “Вікні життя”, можуть бути впевнені, що передача – анонімна і ніхто їх ловити, бігати за ними не буде. А дитинці буде збережене життя.
Завдяки волонтерам громадської організації “Сім’я і життя”, завдяки підприємцям, які стали меценатами цього проекту, завдяки щирим серцям лікарів у співпраці з владою нашого міста це “Вікно життя” може врятувати дитяче життя і в нашому місті.

Решетар Тетяна