Біль душі
Чому все так болить?
І серце, і душа, і тіло – від болю аж кричить?
Чому немає “раю” на землі?
Чому немає спокою, щастя і любові у мені?
Коли я відчуваю біль тілесний-
То згадую Христа мого-біль хресний…
Терпів Ти, мій Спасителю, без меж,
І я повинна так, як Ти, терпіти теж.
Коли хтось дивиться з підозрою на тебе,
Болить, стривожена, душа у мене.
Тоді пригадую над Сином Божим всі підозри,
Насмішки, глузування й “душі криваві сльози”.
Коли не вірять в те, що ти добра бажаєш,
Плаче моє серце і Ти, Спасителю, це знаєш…
Відразу я пригадую Твоє добро безмежне,
Повне милосердя, безкорисне і завжди жертовне.
Коли говорять всяке зло на тебе,
Страждає і болить серденько в мене…
О, скільки зла, Ти витерпів на цій землі.
І я повинна, так як Ти, Ісусе, терпіти у житті.
Любити, щоб померти – це значить вічно жити.
Заради нас усіх померти – себе самого дати…
Щоби в гріху люд грішний вже не жив,
За нас, Спаситель, своєю кров’ю заплатив…
Заради мене Ти голод й спрагу переніс,
Смиренно і покірно хрест на плечах ніс.
Моє лукаве серце, привело Тебе на хрест,
А Ти мовчав…Хоча міг показати свій протест…
Спасенна місія Христа-звершилась на землі…
Чи вдячна я за це, Спасителю, Тобі?
За те, що дав свою любов й життя мені?
За те, що прийняв смерть жахливу на хресті?
Відчути біль Твою, як пережив її лиш Ти,
І тільки так я зможу досягти мети.
Мета – це Царство Боже, де будеш Ти і буду я,
Де буде вічнеє блаженство і вічнеє життя.
Це буде Царство щастя, миру і добра,
Це Царство – віри, втіхи і тепла…
Це Царство – світла, усмішок й любові,
Це Царство – правди, справедливості і радості доволі…
Віталія, с. Ключарки