Кожен храм має свою історію. Не завжди цінуємо все те, що нас оточує, що збереглось від наших предків. Часом ми протестуємо проти давніх речей, бо нове здається більш привабливим, але ж який це раритет – торкнутись старих тепер речей у мить їхнього виникнення.
Назва поселення «Середнє» згадується вперше в 1417 році. В XIV столітті зростає роль прикордонного поселення. Це було головне місце виноградарства. Тут Іштван Добо мав замок, з якого тепер лишилися тільки руїни.
У ХІІ-му столітті на захід від поселення на пагорбі біля річки Веля стояв замок та монастир, який побудували тамплієри. У 1380-му році, після того як цей орден припинив своє існування, сюди поселили паулінів. І цей монастир, невідомо коли, припинив своє існування, але його руїни до сьогодні стоять на окраїні села. Після цього Середнє стає філією Сторожниці.
В 1804-му році було засновано місцеву парафію. В 1806-му – зведено костьол. До того богослужіння проводилися у старенькій каплиці готичного стилю, яка дуже постраждала від землетрусу 1834-го року і була розібрана. Парадна аванзала костьолу була зведена після 1853-го року.
У 90-х роках минулого століття тут поселилися монахи Ордену Братів Менших та монахині Конгрегації Ісуса.
У 2000 році до свята Луки євангелиста було збудовано на дворі біля костьолу вівтар для проведення Богослужінь під час зустрічей молоді, відпусту тощо. Того ж року до Різдва дерев’яний центральний вівтар переробили на цегляний. У 2001 році було зроблено внутрішній ремонт та розпис костьолу.
Метричні записи ведуться з 1805 року. Тепер Богослужіння ведуться словацькою та українською мовами.
А може все було цілком інакше. Історія – суха наука і записує тільки дати і чиїсь імена, хоч набагато більше було залучено людей. Але тепер ми маємо храм і ставимось до цього як до звичної справи. Чи дякуємо ми Богу за те, що маємо? Маємо священика, Службу Божу. Чи цінуємо це?
Прекрасне свято відбулось 16 жовтня у Середньому. Чудовий сонячний день золотої осені. Приїхали вихідці з цього села, що живуть у містах – от радість родинам – родичі зійшлись. Гості з інших парафій прибули, щоб разом розділити свято.
Службу Божу очолив о. Олександр Сулінчак, а з ним співслужили настоятель парафії – о. Андрій Немченко OFM та гість з Словаччини о. Гумберт ОР.
У проповіді о. Олександр цікаво розповів про святого Луку. Адже цей євангеліст не був вихідцем з єврейського народу. Був лікарем з Антіохії. Лука зустрічався з людським стражданням віч-на-віч. Він бачив, що хворе не тільки тіло, але і душа, а хто може до неї доторкнутися, хто може її прооперувати, зцілити?
Традиція передає нам, що Лука був так захоплений, вражений розповідями євреїв, які повірили і пішли за Месією, що сам подався в дорогу до Богородиці. Він починає шукати, збирати історію про Ісуса Христа і він записує все, що йому розповідає Діва Марія насамперед до свого серця. Завдяки цьому ми знаємо про те, про що інші євангелісти не пишуть. Тому у Євагнелії від святого Луки маємо записані Пісню старозавітного священика Захарії, розмову Богородиці з Єлизаветою. Саме цей євангеліст записав прославлення Бога Пречистою Дівою, що і до тепер молиться Церква у вечірній молитві, – “Величає душа моя Господа!..”
“Як тоді, так і тепер, є лікарі. Святий Лука був одним із них. Але залишив свою працю. Пішов, щоб ближче пізнати того, хто зцілює душі”, – наголосив о. Олександр. А на завершення проповіді закликав усіх присутніх, щоб на зразок святого Луки кожен з нас свідчив про Христа у сьогоднішньому світі.
Отці-францисканці та сестри Конгрегації Ісуса, які служать у Середньому, підготували діток, молодь та старших парафіян, щоб активно брали участь в Літургії. Кожен долучився до цього як міг – читали, співали, несли дари, молились… Бог вислухав молитви парафіян, щоб була чудова погода, адже Служба Божа проводилася надворі.
Прекрасний спів хору супроводжував Службу Божу.
А в цей час, протягом всієї Урочистої Служби Божої, о. Йосип Мрквіца сповідав. Як казав о. Олександр, згадуючи про нього: “Ісус веде прийом. Ісус чекає.”
Дякуємо святому Луці за Євангеліє, за книгу “Діяння Апостолів”. Дякуємо парафії Середнє за чудове свято. І нехай кожен з нас несе Благу Вість до тих, з ким зустрічаємося.
Завантажується ...