Коли відкриєте моє серце, знайдете в ньому Ісуса!
 

Швидка привезла малого хлопчину в лікарню. Коли хлопцю  зробили рентген, прийшов його оглянути хірург. З усмішкою на обличчі почав словами:
– Хлопче, відкрию твоє серце…
Тієї ж миті той перебив лікаря:
– І знайдете там Ісуса!
Хірург, який був невіруючим, підніс погляд, нахмурився і продовжив:
– Відкрию твоє серце, щоб побачити ранки, які спричинила хвороба.
– Але коли відкриєте моє серце, то знайдете там Ісуса!
Лікар поглянув на батьків, котрі спокійно сиділи на лавиці з розарієм у руках, і продовжив:
– Коли побачу ранки, зашию твоє серце і грудну клітку, а вже потім вирішу про курс лікування.
– У моєму серці знайдете Ісуса! Біблія говорить, що Він є там, що Він живе там! Знайдете Його у моєму серці!
Хірург поволі втрачав терпець:
– Скажу тобі, що там знайду. Знайду там пошкоджений м’яз, котрий є мало насичений кров’ю і ослаблені артерії. І побачу, чи зможу тебе вилікувати.
– Все рівно знайдете там Ісуса, Він там живе. Роздратований хірург покинув палату.
Бідолашний хлопчина… Операція відбулася згідно плану. Ран було надто багато, як і думав хірург, побачивши знімки рентгену. Не міг нічого зробити. Трохи пізніше сидів у своєму кабінеті і писав протокол операції: пошкоджена аорта, пошкоджена легенева жила, обширна дегенерація м’язів. Нема надії на трансплантацію. Нема надії на одужання. Лікування: повний спокій та знеболювальні ліки. Прогноз – хірург замислився – протягом року настане смерть. Встав від комп’ютера невіруючий хірург і вперше в житті щиро звернувся до Ісуса, в якого вірить хворий хлопчина:
– Чому? – спитав вголос. – Чому Ти це зробив? Навіщо Ти послав його, такого хворого, до мене! Ти засудив його, такого молодого, на смерть. Чому?!..
Всередині своєї душі відчув голос, що відповідав:
– Ця дитина не була призначена, щоб жила довгі роки поміж вами, бо належить до моїх овечок. Тут між моїми овечками нема страждання і він отримає таку нагороду, яку ти не можеш навіть уявити. Одного дня до нього приєднаються його батьки та разом пізнають безкінечні радість і мир. Моя отара буде і надалі зростати.
З очей хірурга текли сльози, але його внутрішня, горда, невіруюча сторона протиречила:
– Ти створив цього юнака, створив його серце. За кілька місяців помре. Чому?!
Голос відповідав:
– Хлопчина повернеться до моїх овечок, коли виконає своє завдання на землі. Це дитя Я не посилав на землю, щоб його згубити, але щоб віднайти ще одну овечку.
Хірург зрозумів, що цей хлопчина потрапив до нього не просто так, але задля нього. Думками він заглибився у спогади… Будучи дитиною, лікар виростав у християнському середовищі і отримав християнське виховання. З часом та зростаючими успіхами на роботі його душа зачерствіла і займала останнє місце його зацікавлень.
Хірург повернувся в палату і присів біля хлопцевого ліжка. Хлопчина проснувся і сказав:
– Чи ви відкрили моє серце?
– Так, – відповів лікар.
– Що ж ви там знайшли? – спитав хворий юнак.
– Знайшов у ньому Ісуса, – відповів хірург зі сльозами в очах і згадав події п’ятдесятирічної давності – своє дитинство.

о. Адріан Коваль, Довге