ПАСТИРСЬКЕ  ПОСЛАННЯ

КОНФЕРЕНЦІЇ
РИМСЬКО-КАТОЛИЦЬКИХ  ЄПИСКОПІВ  УКРАЇНИ
НА  АДВЕНТ  2010  РОКУ

Напередодні нового літургійного року відбулося у Львові, 23-24 листопада, пленарне зібрання єпископів Римсько-Католицької Церкви в Україні. Ми, Пас-тирі Церкви, хочемо скерувати до всіх слова заохочення, щоби добре пережили період Адвенту, пробуджуючи у собі тугу за Спасителем і – згідно з бажанням Святійшого Отця – піклуючись про життя ненароджених.

І. Адвент – це час очікування

Очікування викликає тугу, а туга зміцнює любов. Тому, щоби добре пережити Свята, треба до них приготуватися. У центрі нашого очікування має бути Той, кого чекаємо. А приготувати слід не лише наші помешкання, стіл і подарунки, але й наші серця. Тому щиро заохочуємо організовувати і брати участь у всіх формах пастирства, що підготовлюють до цієї Зустрічі. Заохочуємо відправляти роратні Святі Меси не лише для дітей, але й для всіх парафіян. Цей гарний звичай, що переносить у світ минулих літ і дитячої віри, не закоренився у деяких парафіяльних спільнотах і його треба відроджувати. Багато парафій організовують реколекції та дні зосередження для різноманітних груп вірних. Це теж має до нас наблизити сенс Різдвяних Свят. Переживайте Адвент в освячуючій благодаті; не чекайте зі сповіддю до самих свят – вже цей час приготування слід пережити в особливій чистоті серця. Саме тоді він стане для нас, як це часто зазначається, радісним очікуванням. Заохочуємо долучатися до всіх цих заходів і використати створені нашими пастирями шанси поглибити своє духовне життя, щоби – як назвав одну зі своїх адвентових гомілій нинішній Папа – Дитятко Ісус не застало нас на святкуванні без Нього.
У сьогоднішньому наскрізь комерціалізованому світі Адвент втратив смак очікування приходу Ісуса – великого Гостя наших сердець; ми часто чуємо коляди вже на початку грудня і бачимо прикрашені ялинки, а лихоманка покупок заслоняє суть цих Свят. Тому намагаймося боронити специфіку Адвенту, як часу очікування та повчальної атмосфери.

ІІ. Покликані до захисту життя

а. Марійне „так” на користь життя

Впродовж усього Адвенту нам товаришує Марія, яку Бог обрав Матір’ю Спасителя. Вона, першою пізнавши повноту Божого плану спасіння, прийняла завдання, що його був замислив Бог перед віками. Вона прийняла у своїй утробі нове життя – найсвятіше Життя. Адже одвічне Слово стало тілом у момент бла-говіщення і від цієї миті воно вже з нами як Боголюдина. У благовіщенні являється Божа турбота про кожне людське життя; таке неповторне і покликане до святості, а тому й до повноти людяності. Сьогодні дуже часто Церква одинока у своїх спробах допоминатися життя ще ненароджених, але вже зачатих дітей.

б. Надзвичайна ініціатива Папи

У суботу перед першою неділею Адвенту, у Ватиканській Базиліці вечірнею та адорацією Пресвятих Дарів в інтенції захисту людського життя Святійший Отець Бенедикт XVI введе Церкву в черговий період Адвенту. Бачачи презирство до людського життя, а особливо найбільш беззахисного життя зачатих але ще ненароджених дітей, він хоче показати світові безмір трагедії, що постійно відбувається. У самій Європі за годину відбирається життя 327 (трьомстам двадцятьом сімом) людським істотам; протягом сорока років на світі вбито два мільярди дітей. Незважаючи на зусилля багатьох організацій, ця практика, нажаль, поширюється все більше. Не дивуймося, що Папа саме тепер, на порозі нового Адвенту, закликає всю Церкву – а отже кожного з нас, наші парафії та дієцезії – до палкої молитви за збереження життя. Презирством до людини є також поширення, нажаль – передусім в усіх розвинених країнах, цивілізації смерті, як називав це явище Йоан Павло ІІ. Охоплює воно вбивства ненароджених; „продукування” людини у лабораторіях шляхом in vitro, коштом життя кількох його братів і сестер, котрих убивають або заморожують, щоби одне життя могло з’явитися на світ; пропонування хворим та людям похилого віку, замість опіки і любові, смерті, яку з облудою називають евтаназією (доброю смертю); та неетичні біомедичні досліди. Церква трактує всі ці прояви цивілізації смерті як одне ціле, оскільки во тісно зі собою пов’язані.
Ідея цього загальносвітового чування належить Святійшому Отцеві Бенедиктові XVI і не має прецеденту в усій історії Церкви. Ми, як християни, закликані й запрошені до боротьби за життя – саме боротьби, адже у нинішньому світі точиться правдива, хоча й деколи прихована, боротьба за людську гідність та його основне право на життя. У цій боротьбі гине більше людей, аніж на війнах, внаслідок хвороб чи нещасних випадків. Бог любить життя і сотворив усе, щоби жило. Сатана ж – навпаки: ненавидить людину і прагне його загибелі на цьому світі та в вічності, черпаючи насолоду як від смерті беззахисних, так і від гріха, що його скоїли вбивці. Як християни, ми можемо багато зробити для того, щоби стати на боці життя.

в. Можемо відвернути вбивчу тенденцію

Ми знаємо, скільки біди спричинило вбивче законодавство, яке дозволило „ліквідувати” зачатих дітей. Нажаль, ця трагедія не скінчилася разом із падінням системи презирства, якою для кожної людини був комунізм. Сьогодні, в ім’я зо-всім інших – втім неправильно зрозумілих – цінностей лібералізму, тобто свобо-ди, дозволено вбивати ненароджених дітей. Йоан Павло ІІ у 1991 році, коли впе-рше після здобуття Польщею свободи відвідав свою Батьківщину, волав: народ, який убиває своїх дітей – це народ без майбутнього. Чи ці шокуючі та – здається – пророчі слова Святійшого Отця не стосуються також України та всіх інших держав і народів, де вбивають невинних дітей.
Адвент – це також час рефлексії. Це час навернення. Серед нас живе багато людей, котрі відчувають той тягар гріха, яким є аборт (матері та рівною мірою батьки, всі ті, котрі нарадили такий „вихід” з положення, лікарі й медсестри). Всім цим людям ми хочемо вказати на Милосердного Ісуса і заохотити, щоби в таїнстві Покаяння і примирення вони зробили остаточний розрахунок із минулим. Всі, хто спричинився до аборту – а таких людей є дуже багато – є не лише злочинцями, але й жертвами цього злочину. Бог хоче їм простити, бо Його милосердя більше за кожен людський гріх, і навіть за ті найтяжчі.
Як Пастирі Церкви, ми закликаємо всіх долучитися до великої справи через молитву і піст. Таким особливим днем нехай стане сьогоднішній день – початок Адвенту. Нехай ця тематика проникає наші спільні літургійні молитви, під час катехези, реколекції та роратних Мес, а також молитов особистих та у сімейному колі.
Ми, Єпископи, від імені Церкви дякуємо матерям і сім’ям, котрі, незважаючи на всілякі труднощі великодушно приймають нове життя; ви – надія нашої Церкви в Україні та у цілому світі!
Бажаємо всім – священикам, монахам, черницям і мирянам – щоби період Адвенту приніс щедрі духовні плоди. Нехай вірне й активне чування разом із Марією винагородиться радісною зустріччю з Дитятком Ісус у знаменні Свят Різдва Господнього.

Всіх від щирого серця благословляємо:
В ІМ’Я ОТЦЯ, І СИНА, І СВЯТОГО ДУХА
Конференція
Римсько-Католицьких Єпископів України

Дня 27 листопада 2010 року Господнього.