Дитина – це дар Божий

Роздуми над чудово створеним світом постійно нас дивують і наповнюють радістю. Загартовує і тішить все, що бачимо у прекрасному світі природи, та найбільше нас дивує сама людина, для якої цей світ створений. Адже саме вона є вінцем усього творіння Божого. Тому так часто пригадуємо одвічну правду: Бог нас створив з любові, бо Він сам є Любов. Добре розуміємо і довіряємо вченню Церкви про те, що Бог нас створив для вічного щастя і цілком природно, коли кожна людина Його прагне і живе у постійному пошуку Бога. Добрий Господь дає нам чудову нагоду відчути себе щасливими ще тут – на дорозі до вічного щастя, тобто у земному житті. Досягнути його дуже просто, якщо навчишся любити Бога і ближнього – тобто виконувати заповідь любові, яка спонукає людину постійно триматись дороги, що веде до вічного щастя. Цей шлях найпевніший, бо тут ми постійно відчуваємо Божу руку, яка нас провадить і дає силу й здатність бачити сенс життя. Це любов, яка дозволяє приймати з радістю кожне почате людське життя, чудо благородності і святості материнства. Але, на жаль, існує у житті і таке слово, як “аборт”, що означає “померти до народження”.

Саме за ненароджених дітей ми молилися Хресну дорогу 25 березня цього року у свято Благовіщення у римсько-католицькій церкві Зіслання Святого Духа у с. Довгому, що на Іршавщині. Кожна молода мати, яка читала молитву, думаю, розуміла, що дитина – це найкраща наша інвестиція. Це наше прагнення до покращення життя, світу, нас самих. Це головне природне покликання нашого єства. Занедбати цю “інвестицію” – означає розминутися з ціллю життя батьків.

Під час читання кожного стояння хресної дороги до вівтаря підходила дитинка, віком від трьох до шести років, несучи в руках запалену свічку, яку поклала до тернового вінка. Ця свічка символізувала вдячність за подароване їй Богом життя і знаком збереження одного зародку, що знаходиться у небезпеці.

Перед читанням молитви її учасники склали святкові обіцянки духовної адаптації однієї зачатої дитини, ім’я якої знає тільки Бог. Протягом 9-ти місяців вони будуть продовжувати молитися.

Хресна дорога про абортованих дітей – це крик болю душі ненародженого маляти, вже приреченого на смерть, що дуже хоче жити, любити, побачити і обійняти. Посміхнутися до своїх батьків. І просто прагне світла Божої любові. Читати цю молитву неможливо без глибокого сприйняття змісту кожного слова, котре промовляє до матері дитинка, що живе в її утробі. Хресна дорога ненародженої дитини – це діалог немовляти з матір’ю, яка прагне зробити аборт, бо це “незапланована” дитина. Ця маленька людська істота знає, що “мама вирішила зробити щось страшне… мені теж присуджено смертний вирок…”

Під час читання молитви перед вівтарем стояла дівчинка, пишно вбрана у білій сукні, і читала ліричні рядки, які промовляли, мов через призму дихання ненародженого немовляти, благаючи допомоги у рідної матусеньки, щоб з’явитися на світ Божий. Читаючи хресну дорогу, порівнюючи чи ототожнюючи її з життям Ісуса, Його хресною дорогою, мимоволі кожен вірник, а особливо матері, змогли усвідомити прагнення жити кожної маленької істоти, яка думає: “а якщо моя мама більше не буде мене любити і задумає мене позбутись?”

Хресна дорога – це міркування, розвиток і диференціація ембріона, який є людською особою і просить Ісуса: “Христе! Предвічни Сину Отця, будь зі мною на моїй хресній дорозі, хоч такій короткій, але страшній, і навчи пробачати тим найріднішим – моїм батькам.”

Після читання хресної дороги, можливо, не одна мати чи сімейна пара замислиться над своїм основним покликанням. Людська істота у материнському лоні набагато невинніша, ніж це можна собі уявити, вона слабка і безборонна, не може голосом виразити протесту, а передусім цілком залежна від опіки і турботи матері. Тому намагання поліпшити свою ситуацію через вбивство беззахисного – це найнегідніший вчинок.

Я була також учасницею молитви і разом з іншими пережила біль ненародженої дитинки, її благання і прагнення життя. Ділюся з вами цими переживаннями, тому, що переконана: Ісус хоче, щоб кожен пізнав Його безмежну любов так само явно, як ми відчуваємо сонячне світло або краплі весняного дощу. Ми занурені у Його любов, і віримо, що Ісус пішов на хрест заради нашого життя, яке подароване Ним.

Ісусе, прошу Тебе, дай батькам відвагу, щоб своїй дитині дали життя, котре Ти сам їй призначив.

Ірина Фірка, с. Довге