«Вічне життя у тому, щоб вони спізнали тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого – Ісуса Христа.» (Йоан 17,3)

Покликання є великим даром від Господа Бога, який отримує кожна людина. Покликання до священницького та чернечого життя є відповіддю на Божу волю. Це означає, що людина не шукає комфорту, користі та інших благ, які пропонує нам сучасний світ. Особи консекровані, в якійсь мірі, помирають для цього світу.

Метою життя кожного християнина є святість, до якої закликає нас Ісус Христос. «Той, хто вас покликав, святий, так само й ви самі усім вашим життям станьте святі, написано бо: Ви будете святі, бо я святий» (І Петра 1,15-16).

Прагнення досконалості, яка товаришує нам на шляху до святості, дає можливість змінити наше життя частково, або навіть цілком. Молитва за покликання є дуже важливим елементом у розпізнанні життєвої дороги.

Господь Бог допоміг мені прийняти важливе рішення, коли я почав відчувати у своєму серці, що хочу піти за Ним. Я просив Небесного Отця, і він почув мій голос, моє благання.

17 липня 2018 року розпочав початковий етап моєї формації – постулат у Товаристві Божественного Спасителя отців-сальваторіанів у Польщі. Деколи називаний «канікулами з Богом», коли живеш біля спільноти отців, не будучи монахом. Мешкаєш не вдома, але в іншому місці, не будучи членом ордену. Постулат дає можливість побачити як виглядає життя майбутнього монаха з внутрішньої точки зору. Чи те, що відчуваєш у своєму серці є справжнім покликанням, і чи справді хочеш ще сильніше наслідувати Спасителя.

Чому Сальваторіани? Тому що я відчув своє покликання, бачачи працю отців-сальваторіанів на нашій парафії. Отці показали мені своїм прикладом, що священник є для людей і є з людьми. «Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служили, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох» (Марко 10, 45).

Кожен священник має дбати насамперед про спасіння своєї душі, і душ людей, до яких Господь послав його. Проголошувати благу вість – Євангеліє – всіма можливими способами. Такою є харизма отців-сальваторіанів, така ціль кожного сальваторіанина.

По закінченню постулату розпочався новіціат, який тривав один рік. Це час випробувань, так як не маєш можливості користуватись різними речами, без яких сучасна людина не може уявити своє життя (без інтернету, комп’ютера, мобільного телефону, без телевізора і без грошей). Листи замінили нам SMS повідомлення, а книги – інтернет.

Перебуваючи у новіціаті вчишся бачити себе таким, яким ти є, знаючи і приймаючи свої переваги та недоліки. Новіціат допомагає у моральному та духовному дозріванні. Будування спільноти також є важливою частиною формації у новіціаті, це не тільки нав’язування доброго контакту зі співбратами, але насамперед з Ісусом, котрий є Приятелем для кожного. Спільна молитва, споживання їжі, наука, праця, та відпочинок допомагають ще краще увійти в стиль життя Ордену Сальваторіанів.

Як сказав один з наших отців: «Ви не випадково прийшли у це місце, Слуга Божий о. Франциск Марія від Хреста Йордан наш засновник, випросив у Господа для кожного з вас покликання до Товариства Божественного Спасителя. Не треба боятися, треба довіряти Ісусові і, зміцнені Його словом, йти за голосом, який лунає у ваших серцях»

Новіціат – час ширшого розпізнання покликання та приготування до облечин і складання перших обітниць – чистоти, убогості, та послуху. Обітниці це велика відповідальність перед Господом, але водночас відчуття справжнього щастя, що можеш присвятити своє життя безкорисливому служінню Богові та ближньому. Обітниці змінили мій погляд на життя, яке є надзвичайно чудовим, дали мені відваги. Я Сальваторіанин і я щасливий. Не боюся обітниць, я кохаю їх всім серцем.

семінарист Філіп Будай SDS