Бог однаково любить усіх людей

Кожна людина, навіть найглибше вражена неповносправністю, покликана бути джерелом радості та миру для спільноти, для Церкви, для всього людства. «Віра і Світло» – це міжнародний християнський рух спільнот, який об’єднує осіб розумово неповносправних, їхніх батьків та молодь-приятелів.

У таких спільнотах особи розумово неповносправні мають можливість любити і бути улюбленими, ділитися багатством свого серця, своєю безпосередністю, вірністю та простотою, батьки відчувають підтримку та дружбу, можуть по новому відкрити внутрішню красу та дар своєї дитини, а молодь-приятелі через дружбу з особою неповносправною, яких ми називаємо друзями, можуть пізнати інші життєві цінності, відкрити для себе новий сенс життя та подивитися на світ очима любові.
Спільнота в Мукачеві була заснована два роки тому. На даний час в спільноті є  9 родин і 5 приятелів. Регулярно раз на місяць відбуваються зустрічі на яких ми всі разом святкуємо, молимось, читаємо Святе Письмо, ділимося труднощами та радощами, підтримуємо одні одних зростаючи у дружбі, вірі та любові. Часом на зустрічі приходить капелан, тобто священик, щоб разом з нами провести час, а також ділення в малих групах. Його присутність є дуже важлива для всіх членів спільноти, він є підтримкою як для батьків так і для наших друзів. Мілочка, наш друг, називає священиків – «Отче нашими». Ми також бачимо як чекають зустрічі наші друзі, Лівія завжди питає нашу приятельку  коли вже треба йти в «школу Єви» (Єва одна з наших приятелів). За два роки бачимо великі зміни в наших друзів, вони стали більш відкритими, щирішими, частіше усміхаються і та сама Лівія, яка завжди сторонилася всіх і ніколи не чули її говорити, то зараз вона часто усміхається і говорить. За два роки ми також побували в літніх таборах в с. Анталівці (Ужгородський район) та с. Буштині (Тячівський район), де познайомилися з спільнотами «Віра і світло» м. Тячева, Хуста, Ужгороду та Львову. 2010 року їздили на віросвітлянську всеукраїнську прощу яка була в монастирі в с. Кохавино (Львівської обл.)  де брали участь більш ніж 30 спільнот з України. Також були на багатьох реколекціях, формаціях  які були і для приятелів і для батьків з друзями. Всім були цікаві такі реколекції, тому що там змогли зустрітися і познайомитися з спільнотами з України, набратися досвіду, збагатитися духовною поживою, більше зрозуміти суть спільнот «Віра і Світло». Літом 2011 року їздили святкувати 25 річчя «Віри і Світла» в Угорщину, а також одна родина поїхала до Польщі, де разом українські та польські віросвітляни святкували 40 років «Віри і Світла» у цілому світі. Ще існує в нас «четвертий час», де ми зустрічаємося один з одним не тільки на зустрічах, але і ходимо на каву разом, святкуємо дні народження, беремо участь в Святій Літургії, проводимо карнавали, на яких організовуємо змагання, на великий піст проходимо Хресну Дорогу. Наші друзі особливо люблять святкування, від них дійсно можна повчитися як можна щиро радіти і веселитись, вони навчають нас бути такими, якими ми є, приймаючи і нашу красу і нашу зламаність. І мабуть кожен з приятелів спільноти може сказати, що йдуть в «Віру і Світло» щоб щось зробити гарне для друзів, але насправді більше дістають від них, а саме – радість, вільність, невимушеність, красу, простоту і вірність дружби.

Корнелія Деак

Дорога молоде!
Якщо когось цікавить спільнота «Віра і Світло», або бажаєте бути волонтером і стати членом (приятелем) чи по – іншому послужити своїм братам та сестрам з особливими потребами, просимо звертатися по наступному телефону – 0972891919.

Моїй доньці 29 років, у неї синдром Дауна. І я , як практично всі батьки, що виховують дітей-інвалідів сповна відчула відстороненість держави та й суспільства від проблем сімей у яких є неповносправні діти. І тут два роки тому мені зателефонували і запросили з донькою в новостворювану спільноту «Віра і Світло». Фактично ми з ще однією родиною стали першими членами цієї спільноти. Що сталося за цей період? Ми – батьки усвідомили, що ми не є нещасливі, а наші діти – це посланці радості, любові, їх чисті і безгрішні душі несуть нам віру в Господа. Ісус завжди з нами, він любить нас, а головне – вчить нас любити. В спільноті ми як єдина родина, дуже раді спілкуванню з друзями, приятелями, провідниками спільнот з інших регіонів. Ми відігріли свої серця, моя донька з нетерпінням чекає, коли піде в «школу» (так вона називає спільноту). А наша подорож до Польщі, літургія в церкві Матері Божої Ченстоховської – це просто чудо!… А ще ми сподіваємось, що прийде час і в Мукачеві також буде відкрито майстерню, де наші діти зможуть займатися чимось корисним, молитись, бути в спільноті, а батьки зможуть вирішувати свої сімейні проблеми.