У суботу, 3 жовтня, францисканська родина Закарпаття зібралася у кафедральному соборі святого Мартина Турського у Мукачеві.

На Святу Месу, що була вже з неділі, приїхали священники Ордену Братів Менших з Ужгорода і Середнього, яким товаришували дієцезіальні отці Євген Фізер та генеральний вікарій Мукачівської дієцезії Петро Жарковський. В урочистості взяли участь сестри згромадження Дочки Святого Франциска Ассізського з Великого Березного. Прибули представники францисканського ордену світських (ФОС) з Ключарок, Клячанова, Середнього, Глибокого, Ужгорода та Мукачева, до котрих долучилися інші віряни.

Євхаристію очолив настоятель францисканського монастиря у смт Середнє о Павло Шевчук OFM, а проповідь виголосив о. Олександр  Лукащук OFM.

Головна думка проповіді – це сповнена віри, зустріч Франциска із розп’ятим Христом та Матір’ю Церквою. Проповідник вказав на етапи навернення святого, першим з яких стала його зустріч з прокаженим. «День за днем, етап за етапом, Франциск зростатиме у своїй духовності і у своєму наверненні».

Отець Олександр цитував перекладені записи заповіту святого Франциска, який писав так: «І Господь дав мені таку віру в храмах, що я просто молився і казав: «Поклоняємось Тобі, Господи Ісусе Христе, в усіх Твоїх храмах, що є в усьому світі, і благословляємо Тебе, бо Ти через свій святий хрест відкупив світ». Отриманий дар віри дозволяв Францискові споглядати і прославляти Ісуса в усіх храмах, де він перебував. Хоча по суті у храмах на околицях тоді був тільки хрест, не було Євхаристії як є тепер. Тож Франциск адорував хрест.

Згодом «адораційна молитва в занедбаних бідних храмах була доповнена наступним кроком у процесі внутрішнього дозрівання Франциска, яким була зустріч із священниками і богословами там тих часів».

Проповідник теж підкреслив дух єдності святого: «Він не критикував багатих, як це роблять бідні, і він не зневажав бідних, як це роблять багаті. Дух братерства Франциска – це дух єдності з усіма, без осудження чи без звинувачення кого-небудь». Та наголосив на тому як святий заохочував шанувати священників і теологів. «Святий Франциск закликає на нашій з вами дорозі до святості прагнути вищого, найціннішого, завжди мати відкрите серце на Ісуса, Який приходить до нас у святому Причасті», – підсумував проповідник.

Після Святої Меси відбувся обряд Транзітус – спогад переходу святого Франциска до вічності. Цей обряд сповнений читаннями, псалмами та співом, під час котрого о. Павло освятив булочки, які були роздані присунім. А перш, ніж всі розійшлися після такої молитовної програми, кожен отримав образок зі св. Франциском і розарій.

Про Транзітус своїм враженням поділилася Адріана Решетар ФОС:

«Цього року ми, францисканська родина, по особливому переживаємо Транзітус, адже це – великий ювілей 800 річчя переходу святого Отця Франциска до вічності. В цю хвилину пригадується все життя святого, його навернення, переміна способу життя, повна відмова від земних речей, отримання стигматів, виснаження свого тіла постами та подальше життя Серефимського Отця згідно Євангелії.

Франциск залишився вірним Пані Убогості аж до кінця, до смерті, залишивши нам великий спадок наслідування Христа. «Памятайте: коли ви залишаєте цей світ, ви не зможете взяти з собою нічого з того, що отримали-лише те, що віддали: повне серце, збагачене чесним служінням, любов’ю, жертовністю та мужністю», – навчає нас святий. Святий Франциск залишив нам молитву за мир для кожної особи».

Молитва св. Франциска:

 Господи, вчини мене знаряддям Твого миру:
Щоб я міг сіяти любов там, де панує ненависть,
Прощення – там, де панує кривда,
Віру – там, де панує сумнів,
Надію – там, де панує відчай,
Радість – там, де панує смуток,
Світло – там, де панує темрява,
Дай мені, Господи:
Втішати – а не чекати утішення
Розуміти – а не чекати розуміння
Любити – а не чекати любові.
Бо даючи – отримуємо,
прощаючи – отримуємо прощення;
а помираючи – воскресаємо до вічного життя.
Амінь.