8 травня 2026 року Папа Лев XIV відзначає першу річницю обрання на Петровий престол. Дванадцять місяців, наповнених аудієнціями, зустрічами, посланнями, двома великими подорожами на Близький Схід та в Африку, консисторією з колегією кардиналів, змінами та оновленнями в Римській курії, а також зусиллями на користь миру, що вилилися у виразні заклики та дипломатичну роботу «за лаштунками».

Про це пише Vatican News.

Перше «Habemus Papam» того 8 травня 2025 року проголосила юрба, що вибухнула гучним окликом на площі, коли з димаря Сикстинської каплиці з’явився перший шлейф білого диму. Далі о 19:12 пролунало оголошення кардинала-протодиякона: «Robertum Franciscum…». Нарешті, о 19:23 з-за важких оксамитових штор Лоджії благословень вийшов він: у червоній моцетті, зі складеними руками, з ледь помітною усмішкою, з очима, зволоженими від хвилювання. Роберт Френсіс Превост – 267-й Наступник святого Петра: Лев XIV.

«Мир нехай буде з усіма вами!»

У сутінках того самого дня, дванадцять місяців тому, двотисячолітня історія Церкви розпочала нову главу з обранням нового Папи, якого 133 кардинали обрали під час блискавичного конклаву. Перший Папа зі Сполучених Штатів, який народився 69 років тому в Чикаго, з перуанською душею після понад двадцяти двох років, проведених у цій латиноамериканській країні; «син святого Августина», що походить з Августинського ордену, Генеральним пріором якого він був протягом двох термінів. Папа зі змішаним походженням, експерт з математики, мов та канонічного права, парох і єпископ серед запилених вулиць Чулуканаса, Трухільйо та Чіклайо, а також кардинал-префект Дикастерії у справах єпископів. Папа з різноманітним досвідом, який під час свого першого виступу звернувся до світу італійською, іспанською та латинською мовами, зачитавши текст, написаний власноруч, у якому десять разів звучало слово «мир».

Зусилля заради миру

Заради цього миру – «беззбройного та роззброюючого», як він визначив його того ж 8 травня, вживши вираз, що став символом його понтифікату, – Папа Лев XIV протягом цього року виголошував рішучі заклики: від «Ніколи більше війни!» під час першої молитви «Царице неба» з Лоджії благословень до вказівного пальця, спрямованого на повелителів війни, чиї руки, «змочені кров’ю», під час Святої Меси у Пальмову неділю (29 березня), аж до викриття тих, хто перебуває «у рабстві» смерті, «щоб зробити з себе та своєї влади німого, сліпого й глухого ідола, якому приносити в жертву всі цінності та вимагати, щоб весь світ схилив коліна», висловленого під час молитовного чування за мир у базиліці Святого Петра 11 квітня. Заради миру Лев зустрівся з представниками «Хезболли» в Лівані, прийняв президентів Палестини та Ізраїлю, Аббаса та Герцога, щоб підтвердити з обома необхідність негайного припинення вогню в Газі та рішення про два держави, провів телефонні переговори з різними лідерами країн, що перебувають у стані війни, включаючи російського президента Владіміра Путіна, який за попереднього понтифікату Папи Франциска не виявляв жодних ознак готовності до діалогу.

Публічні заклики та робота «за лаштунками»

Насамперед, заради миру Лев XIV дав поштовх дипломатичній роботі, яка, можливо, була малопомітною для широкої громадськості та у прожекторах медіа, але слугувала благородній справі блага народів, що є пріоритетним завданням Церкви. Робота «за лаштунками», як він сам зізнався журналістам під час перельоту з Лівану, який разом із Туреччиною був пунктом призначення його першої Апостольської подорожі: «Наша робота, в основному, не є публічною справою, про яку ми голосно заявляємо на вулицях, вона відбувається дещо “за лаштунками”. Це те, що ми, власне, вже зробили і будемо й надалі робити, щоб, скажімо, переконати сторони відмовитися від зброї, насильства та сісти за стіл переговорів».

У цих словах Папи криється ключ багатьох ініціатив, започаткованих у перший рік його понтифікату, починаючи з найпершої пропозиції, зробленої вже за кілька днів після обрання, відкрити «Священні палаци» для проведення там переговорів між Росією та Україною. Ця пропозиція зустріла скептицизм з боку Росії та ентузіазм з боку України, висловлений президентом Володимиром Зеленським, з яким Папа зустрічався тричі. Дві з цих зустрічей відбулися в Кастель-Ґандольфо, де – після дванадцятирічної перерви – Лев відновив традицію перебування в літній резиденції, залишивши Папський палац як музейний комплекс, відкритий для відвідувачів, а сам оселившись у Віллі Барберіні. Резиденції, що стала звичним місцем для багатьох журналістів, які щовівторка ввечері, при виході, зустрічали Папу, щоб отримати його заяви та коментарі щодо актуальних тем. Або заклики, навіть короткі, але завжди спрямовані на те, щоб закликати «великих світу цього» «покласти край війні» та працювати заради миру «не зброєю», а «діалогом», або щоб стимулювати дії народу, як, наприклад, наступного дня після нападу США на Іран, коли він закликав своїх співвітчизників «шукати способи спілкування з конгресменами, з владою, щоб сказати, що ми не хочемо війни, ми хочемо миру!». Цей безпрецедентний крок викликав реакцію адміністрації США, і президент Дональд Трамп різко розкритикував Папу саме в той день, коли той вирушав в Алжир, що разом з Камеруном, Анголою та Екваторіальною Гвінеєю став пунктом призначення найбільш тривалої на сьогодні Апостольської подорожі (13–23 квітня). На ці критичні зауваження Папа, на запитання журналістів у літаку, не відповів, а натомість нагадав про свою роль і місію: бути «пастирем», а не «політиком». Отже, «жодних дебатів» із Трампом, ні «страху» перед можливими нападками з боку його адміністрації, а лише місія звіщати «послання Євангелія», яким, на жаль, сьогодні дехто зловживає. Ці слова він нещодавно повторив у Кастель-Ґандольфо: «Церква проповідує Євангеліє, проповідує мир. Якщо хтось хоче мене критикувати, нехай робить це по правді».

Африканське паломництво

І звіщення Євангелія, як першочергову місію Наступника святого Петра, Папа Лев провів на вишуканих площах Князівства Монако під час блискавичної подорожі 28 березня, а потім на вулицях, стадіонах і в храмах чотирьох африканських країн, які він відвідав, серед шерег і натовпів сотень тисяч віруючих, що святкували, незважаючи на спеку чи тропічні зливи. Заклики Святішого Отця до миру, який «не треба винаходити, а лише прийняти» на теренах, таких як Баменда на північному заході Камеруну, поранених сепаратистською війною; заклики до братерства в Алжирі, де понад 90% населення складають мусульмани; заклики до справедливості – тієї «справжньої», що виправляє та зцілює – виголошені у в’язниці в Баті, в Екваторіальній Гвінеї, перед 630 ув’язненими під дощем. А ще – благання та заклики щодо справедливого розподілу ресурсів та цілісного розвитку в Анголі, яка наповнена нафтою та багата на родовища алмазів, де, однак, 50% населення живе в абсолютній бідності. З боку Папи – заклики до активної участі молоді, до шанування прав людини, до захисту гідності вбогих і жінок, а також заохочення берегти віру, справжній ресурс, який ніхто не може розграбувати. Ідеї та спонуки, щоб континент міг з піднятою головою прямувати до того майбутнього, якого жадають його народи.

Подорож у Туреччину та Ліван

Подорож до Африки, сповнена яскравих образів і слів; подорож, яку Папа Лев хотів здійснити, як він зізнався під час перельоту до Алжира, ще з початку свого понтифікату, але відклав, щоб надати пріоритет обіцянці та прагненню свого попередника Франциска. А саме – відвідати Туреччину, щоб у Ізніку, нинішній Нікеї, взяти участь у відзначенні 1700-ї річниці Собору, а потім полетіти до Лівану, щоб підтримати людей, знесилених війною, кризою, бідністю, еміграцією та імміграцією. Це також було паломництво – з 27 листопада по 2 грудня – яке пожвавило екуменічний шлях, завдяки численним зустрічам з патріархом Вартоломеєм, створило можливості для діалогу з лідерами інших релігій та подарувало цінні кадри. Серед них – Папа в тихій молитві перед руїнами порту Бейрута, де 2020 року стався вибух, або Папа, занурений у колективні обійми 15 тисяч ліванських і не тільки молодих людей у Бкерке.

Серед молоді

Протягом цих місяців Папа бачив багато молоді завдяки численним богослужінням Ювілею Надії, відкритого Франциском, який він 6 січня, у свято Богоявлення, завершив закриттям Святих Дверей базиліки Святого Петра. Кульмінаційним моментом Святого Року, безперечно, був Ювілей, присвячений молоді, що відбувся 28 липня – 3 серпня. Головними дійовими особами стали понад мільйон юнаків і дівчат різного віку та походження, які протягом кількох днів заполонили вулиці Риму, а потім зібралися в Тор-Вергаті на нічне чування та Святу Месу з Наступником святого Петра. Це була феєрія облич, світла, кольорів, прапорів та смартфонів, готових зафіксувати слова Святішого Отця, який закликав нові покоління не вдовольнятися поверхневістю, а будувати справжні стосунки, долаючи перенасиченість комунікаціями та відсутність спілкування, прагнучи до святості.

Про ті дні в пам’яті також закарбувалася несподіванка, коли Папа з’явився на джипі на вулиці Віа делла Кончіліаціоне та площі Святого Петра, щоб привітати юрбу, яка зібралася на церемонію відкриття Ювілею. «Ви – світло світу!» – вигукнув до зібраних на площі Єпископ Риму. А якщо вже мова про несподіванки, не можна не згадати про приїзд Папи 17 жовтня до Остії на корабель «Med25 Bel Espoir», який курсував між портами Середземного моря з 25 молодими людьми різних національностей і релігій на борту. Він, Лев, за штурвалом разом з ними, мореплавцями миру, «знаками надії» серед ненависті та насильства.

Переозброєння, насильство, домінування сили

Того самого насильства, яке Папа визначив як «диявольське», як він заявив у пам’ятній промові учасникам пленарного засідання ROACO, засуджуючи «логіку поділу та відплати» та торгівлю зброєю, що гальмує розвиток шкіл і лікарень, а також «помилкову пропаганду переозброєння». Цей заклик знову пролунав у посланні з нагоди 59-го Всесвітнього дня миру, в якому Святіший Отець засудив «ірраціональність стосунків між народами» на основі «страху та панування сили», а не справедливості, довіри та діалогу.

Поділи і діалог

А діалог – це, мабуть, слово, яке найчастіше повторювалося у промовах, проповідях, привітаннях та роздумах Лева XIV у цей перший рік його понтифікату. Діалог як ключ, що відчиняє кожні зачинені двері, міст, щоб подолати будь-яку стіну. Папа закликав до діалогу також і всередині Церкви, щоб вийти з тих «поляризацій», які завдають ран церковному тілу. Це стосується і поділу навколо Vetus Ordo, щодо якого Папа, як він написав у посланні до французьких єпископів, занепокоєний, закликаючи, однак, до «конкретних рішень, які дозволять великодушно залучити людей, щиро» прив’язаних до давнього обряду, «згідно з напрямними, встановленими Другим Ватиканським Собором у питаннях літургії».

Тема літургії також була включена до списку чотирьох тем, які Папа Лев XIV представив понад 170 кардиналам, які зібралися у Ватикані 7 та 8 січня на першу, але не єдину (наступна відбудеться у червні) загальну Консисторію членів Колегії кардиналів. Цим заходом Папа бажав започаткувати метод, що базується на слуханні, спільній праці та колегіальності. Так, як він сказав у вступній промові, «може початися щось нове, що ставить на карту сьогодення і майбутнє». З чотирьох запропонованих тем кардинали, які зібралися на два дні у Ватикані, переважною більшістю проголосували за такі теми для роздумів: Синод і синодальність та Євангелізація і місійність у Церкві в світлі Evangelii gaudium.

Увага до мігрантів і погляд, звернений до останніх

Дві теми є міцними сполучними ланками з понтифікатом Папи Франциска, на які Лев XIV посилався незліченну кількість разів у своїх публічних виступах. Щодо свого попередника, нинішній Папа, хоча й переглянув деякі його управлінські рішення (відновлення Центрального сектору Римської дієцезії, скасування Комісії з пожертв для Святого Престолу та Комітету Всесвітнього дня дітей), також перейняв і поновив увагу до теми міграції, використовуючи слова гострої критики щодо поводження з тисячами мігрантів: наче вони «сміття», – сказав він у промові до Народних Рухів, або «тварини», – заявив він під час повернення з Екваторіальної Гвінеї. Папа на власні очі побачить міграційну трагедію та її наслідки під час візиту на Лампедузу 4 липня, на землю, яка ще пам’ятає історичний візит Папи Франциска у 2013 році, а також під час зупинки на Канарських островах у рамках Апостольської подорожі в Іспанію з 6 по 12 червня, під час якої, окрім Мадрида та Барселони, Святіший Отець відвідає Ґран-Канарію та Тенеріфе, що розташовані посеред потоку чоловіків та жінок, які роками прибувають до цих берегів.

Послання Папи щодо мігрантів – суто пастирське, позбавлене будь-яких політичних мотивів, – є плодом погляду на найбільш знедолених, який лежить в основі Євангелія та місії Церкви. Про це Папа нагадав у «Dilexi te» – першому Апостольському напоумленні, підписаному 4 жовтня. Проєкт, започаткований Франциском і підхоплений Левoм, присвячений темі служіння вбогим, в обличчі яких, як йдеться у документі, ми бачимо «страждання невинних». У віроучительському тексті Папа засуджує економіку, що вбиває, відсутність справедливості, насильство проти жінок, недоїдання, кризу в освіті, «структури несправедливості», які «потрібно зруйнувати силою добра».

Екуменізм і створіння

Інші шляхи, які відкрив Берґольйо і якими нині крокує Превост, — це дороги діалогу, екуменізму, а також пошани до створіння. Ці зобов’язання були ще раз підтверджені під час історичної зустрічі з британськими монархами Чарльзом III та Каміллою, що відбулася 23 жовтня вранці у Сикстинській каплиці, де було проведено богослужіння на прославу Бога-Творця. Ця подія зміцнила шлях до єдності, прагнучи долати розділення, які сьогодні є ще більш «скандальними», як Лев мав нагоду підкреслити під час аудієнції з Кентерберійським архиєпископом Сарою Муллаллі, першою жінкою, яка обійняла посаду примаса Англіканської Церкви, яку він прийняв 27 квітня, через шістдесят років після «пам’ятної зустрічі» між архиєпископом Майклом Ремсі та святим Павлом VI, які оголосили про початок богословського діалогу між англіканцями та католиками.

«Тур» Італією

Протягом цього першого року на Петровому престолі, який відзначився майже 50 загальними аудієнціями, приблизно сотнею публічних та приватних аудієнцій, варто згадати й перший візит Папи в Італії, а саме відвідини Ассізі 20 листопада з нагоди завершення Генеральної асамблеї Італійської єпископської конференції та молитву біля гробу святого Франциска у 800-ту річницю його смерті. У це містечко в Умбрії Святіший Отець повернеться 4 серпня, в рамках великого туру італійськими дієцезіями, запланованого на 2026 рік, який розпочнеться завтра, 8 травня, у день річниці, з візиту до Помпеїв та Неаполя. Далі Ачерра в «Землі вогнів», вже згадані Лампедуза та Ассізі, а також участь у Мітингу за дружбу між народами в Ріміні (перший Папа за останні 30 років) та Свята Меса з дієцезією Ріміні.

Реформи в курії

У 2026 році Папа також зробив перші важливі внутрішні призначення: двох керівників дикастерій – архієпископа Філіппо Янноне, Префекта Дикастерії у справах єпископів, та архієпископа Ентоні Рандаццо, Префекта Дикастерії у справах законодавчих текстів; нового Заступника Державного Секретаря архієпископа Паоло Руделлі, який замінив архієпископа Едґара Пенья Парру, призначеного нунцієм в Італії; Префекта Папського дому архієпископа Петара Раїча. Серед motu proprio, рескриптів та хірографів Лев XIV розпочав процес фінансової реформи Ватикану, позбавивши IOR монополії на інвестиції та запровадивши «спільну відповідальність» з APSA; опублікував новий Регламент Римської курії; посприяв прийняттю людей з інвалідністю у робочу спільноту Святого Престолу.

Назустріч новому року

Отже, дванадцять місяців знаків і орієнтирів, з деякими вже очевидними напрямками, такими як центральність місії, увага до периферій, активна дипломатія щодо конфліктів. Наступні місяці продемонструють характер понтифікату, зокрема з публікацією першої енцикліки та іншими міжнародними подорожами. Серед них – та, якої Папа Лев особливо бажає, до Латинської Америки.