Три дні на одному подиху з Христом. Пасхальний Трідіум у Мукачеві

Згідно звичаю дні перед Пасхою дуже насичені парафіяльними традиціями, які, зазвичай, можуть відрізнятися у різних регіонах країни. Єднає їх святкове приготування до Воскресіння Господнього.

У Мукачівській катедрі у Велику Середу, 1 квітня, місцевий ординарій єпископ Микола Лучок ОР, у співслужінні всього пресвітерію дієцезії, звершив Месу Мира.

Наступного дня всі священники, кожен у своїй парафії та філіях, провели Месу на спомин Тайної Вечері.

У кафедральному соборі богослужіння на Великоднє Тридення відбуваються окремо для україномовної та угорськомовною громад, котрі є досить чисельними.

Під час Святої Меси у четвер на україномовній Месі відбувся обряд обмивання ніг 12 чоловікам на згадку про те, як Христом вмив ноги апостолам. Цю Євхаристію очолював парафіяльний вікарій о. Євген Фізер, а з ним співслужив о. Юрій Голотюк.

Фото: Тетяна Решетар

Під час проповіді о. Євген підкреслив, що входячи в Пасхальне Тридення, ми входимо в атмосферу любові Бога до нас. «Встановлюючи Євхаристію, залишаючи Себе як дар для Церкви, для кожного з нас, Ісус цим говорить: Я буду з вами завжди, по всі дні аж до кінця віку. Він цим говорить, що не залишає нас сиротами, не покидає нас». Священник наголосив на тому як євангелист Йоан замість опису про хліб і вино, про встановлення Євхаристії, пише про омивання ніг, показуючи служіння як основу кожного таїнства і взагалі життя християнина.

Це не тільки людина стає на коліна у сповідальниці, а «сам Бог стає на коліна, щоб похилитися над нашими гріхами», щоб виявити своє милосердя та «помити наші серця, наші ноги – очистити кожного з нас». Робить це для нас за єдиної умови – потрібно прийти до Нього.

Ще варто пригадати, що у Великий Четвер перестає грати орган і замість дзвоників під час перемінення використовуються дерев’яні молоточки, якими б’ють по дереву. Ці пронизливі звуки нагадують про велике страждання Христа задля нашого відкуплення.

Літургія Великої П’ятниці, що проводиться виключно у супроводі акапельного співу, особливим чином ставить перед нами Хрест, а саме богослужіння починається у дуже промовистій тишині.

Цього дня літургійні обряди для спільноти україномовних вірян очолив правлячий єпископ дієцезії Микола Лучок ОР, який теж виголосив проповідь.

Фото: Вікторія Вайс

Звернувши увагу на цьогоденне Євангеліє, де був опис страждань Ісуса, єпископ сказав, що іноді ми подібні до Ісуса, коли несправедливо страждаємо, але також можемо бути поряд тих людей, котрі страждають. «Це друге не раз буває набагато важче…» – підкреслив він та заохотив, щоб ми просили про силу, щоб не зрадити своїм принципам та не зрадити тим, які поряд нас страждають. «Щоб ми мали відвагу стояти біля них стільки, скільки потрібно буде, щоб ми могли стояти разом з Марією», – підсумував Мукачівський єпископ Микола Лучок ОР.

Велика Субота – день великої тиші. Всю ніч з п’ятниці і до обіду суботи тривала адорація біля Гробу Господнього. Кожен міг прийти, щоб побути у молитві.

Немов на тому самому подиху, що розпочався ще у четвер, зібралися віряни в ніч перед неділею на Пасхальну вігілію.

На подвір’ї біля катедри було розпалено багаття, де і розпочалося богослужіння. Освячення вогню, пасхальної свічки та процесійний вхід священників зі всією громадою вірян до темного храму підкреслили урочисте значення свята Воскресіння. Радість передавалась кожному разом із запалюванням кожної свічки, що розсіяли темряву у столітніх стінах катедри.

Фото: Тетяна Решетар

Вислухавши проспіваний Екзультат і всі читання та псалми зі Старого Завіту, катедру заповнив урочистий спів «Слава во вишніх Богу», що не звучав у часі Великого Посту, та лунання дзвонів. Окроплені на спомин власного Хрещення освяченою водою, незважаючи на пізню годину, присутні активно брали участь у богослужінні.

У проповіді о. Євген Фізер сказав про те, як подія воскресіння «охоплює всі часи: вона не зосереджена на якомусь одному часі; Божа благодать випереджує всіх, хто буде жити доки існує цей світ». «Це містика, що Бог не тільки сходить у відхлань, щоби витягнути тих людей, ті душі, які до того часу жили, але кожну душу, яка буде жити, поки існує цей світ». Священник підкреслив: «Нам не потрібно зосереджуватися на тому, як іде час, але на тому, де ми знаходимося в цьому часі, де наші серця. Чи вже настало воскресіння в твоєму серці? Чи може твоє серце ще є в тих стражданнях Великої П’ятниці?… Перший дар, який приносить Воскреслий Христос – це дар миру і дар радості. До жінок, як ми чули в сьогоднішньому Євангелії, Він говорить: “Радійте!”. Чи ми готові, дорогі брати і сестри, вже зустрітися з воскреслим? Вже тепер! Не потім, колись, але вже тепер. Вже тепер бігти, щоби сповістити цілому світу, що Бог з нами».

«Воскресіння – це перемога люблячого серця. Це серце, яке повне любові. Воно перемагає. І наша перемога відбувається вже тепер. В кожному моменті, коли серце палає любов’ю, вже відбувається перемога. … Вже тепер не чекаймо якоїсь іншої перемоги, лише тої перемоги в Ісусі Христі. Коли ми благословляємо, молимося за ворогів, витримуємо несправедливість, засудження, тоді ми перемагаємо, коли наші серця повні любові. Христос воскрес! Воістину воскрес!»