Минулі вихідні віросвітляни мукачівської спільноти «Посланці Радості» з капеланом о. Євгеном Фізером мали можливість в с. Верхня Грабівниця Мукачівського району провести разом  довгоочікувану зустріч-пікнік на тему: «Вода – джерело життя».

Спільнота «Посланці Радості», що є частинкою руху «Віра і Світло»,– це особливе місце для особливих зустрічей, де будуються дружні стосунки  та відбувається духовне зростання її членів. Саме такою була чергова зустріч. Тут не бракувало радості та справжньої дитячої щирості, відкритих сердець та єдності. Учасники заходу мали змогу активно провести час беручи участь у змаганнях, піших прогулянках та перебуваючи в спільній молитві.

Особливу чарівність заходу надала прикрашена територія повітряними кульками та різнокольоровими гірляндами-прапорцями. Одним з моментів відпочинку – зустрічі на тему води були змагання та розвага з мильними бульбашками, з якими з однаковим захватом забавлялися як дорослі, так і діти.

Також віросвітляни ділились враженнями від паломництва до Меджуґор’я, в якому перебували окремі члени спільноти. Зокрема Світлана розповіла, як молитва Розарію увійшла до її життя після поїздки і стала щоденною практикою.

Також в цьому часі учасники мали можливість брати участь у спільній Євхаристії, під час якої отець Євген зауважив, що найбільше чудо – це навернення, яке приховано глибоко в серці, що саме Господь входить в нашу реальність і молитва Розарію є тим шляхом, який веде до навернення. І справді, Розарій, ніби життєдайний струмок, який через навернення прямує до вічності.

При нагоді також поїхали на екскурсію до бункера, що належить до лінії Арпада.

Час проведений разом промайнув дуже швидко, але спогади про ці дні назавжди залишаться у серцях віросвітлян  Мукачівської спільноти «Посланці Радості».

Мама друга спільноти Георгія , якому 22 р., поділилася своїми враженнями:

«Пікнік: «Вода – джерело життя». Для когось – просто день на природі. А для мене – це ковток спокою. Мій син – аутист. Його світ – інший. І часто шум, люди, нові місця – виклики. Та  серед дерев і шелесту листя – він розслабляється. Тиша, спокій і чисте повітря , яке він так любить. Це не просто відпочинок. Це – наш простір. Тут я бачу його посмішку. І на мить – ми обоє відчуваємо себе в безпеці. Це і є життя. Чисте. Природне. Справжнє».