У місяці, що присвячений Діві Марії Розарієвій, 12 жовтня, сестри домініканки відзначили 30-у річницю свого служіння у Мукачівській дієцезії.
З цієї нагоди урочисту подячну Месу очолив правлячий єпископ Микола Лучок ОР. З ним співслужили генеральний вікарій о. Петро Жарковський та місцеві священники, а також приїхали на святкування гості – вікарій Ордену Проповідників в Україні о. Ярослав Кравець, отці-домініканці зі Словаччини, котрі неодноразово відвідували ці терени, – о. Альберт Бак та о. Шебастіан Моріц.
У подячній Месі взяли участь сестри домініканки, які приїхали спеціально для цього зі Словаччини. Серед яких була Генеральна настоятелька сестра Карола Дравецка ОР, вікарія сестра Едіта Возарова ОР та інші сестри з Братіслави і Кошіц.
Це була нагода пригадати початок служіння, коли тут служили теж отці-домініканці, на чиє запрошення сестри домініканки Конгрегації блаженної Імельди прибули зі Словаччини, щоб служити у Фрідєшові (тепер частина с. Кольчино), а згодом у Мукачеві. Серед перших закарпатців, покликаних до служіння в Ордені Проповідників, був і теперішній правлячий єпископ Мукачівської дієцезії Микола Лучок.
На початку проповіді єпископ Микола пригадав кілька моментів 30-літньої давнини: приїзд домініканців у Мукачево – отця Людовика Мело зі Словаччини, отця Корнела з Угорщини, через яких Бог промовив та дав покликання саме до цього ордену; своє навчання у словацькому місті Кошіце, а також згадав перших сестер домініканок, що приїхали сюди на місії. Далі ординарій звернув увагу присутніх на п’ять етапів – п’ять кроків співпраці з Богом. «Перший фундаментальний етап – це слухати Бога. Богородиця Діва почула Архангела Гавриїла тому, що Вона з дитинства була навчена бути відкритою. Послух – це відкрите серце, послух – це відкриті руки. […] Якщо ми дуже зайняті – ми, богопосвячені, то забудьте про наступні етапи. Потрібно відновити перший етап – це послух. Почути, що Господь говорить до тебе».
«Бог діє постійно! – наголосив єпископ. – Бог промовляє до нас і Бог благословляє! Він не перестав промовляти до нас, Він не перестав посилати архангелів Гавриїла, Михаїла, Рафаїла, своїх ангелів-охоронців. Бог не замовк. Бог не може не промовляти до нас по своїй природі, бо якщо би Він перестав промовляти, перестав благословляти, то ми б зникли…».
Другий етап – розпізнання, третій – згодження, четвертий – приймати Божу благодать, а п’ятий – діяти, іти і робити дію.
«Ці етапи не є сходинками. Це є коло. Можемо його назвати: коло життя з Богом, коло співпраці з Божою благодаттю, коло, де ми, слухаючи Бога, розпізнаємо, що Він тепер до мене говорить, а не в минулому. […] Добра новина заключається в тому, що ці п’ять етапів, поки ми тверезі і маємо силу волі, ці п’ять етапів в любий момент нам доступні», – підкреслив єпископ Микола.
«Бог нас покликав до того, щоби ми не просто приймали життя, а щоби ми співпрацюючи з Ним, виконували свою місію. Це стосується кожного з нас. Прошу сьогодні святого Домініка, який був постійно відкритий на послух Богові і на співпрацю з Ним, щоби він випросив нам всі потрібні благодаті для подальшого такого способу життя», – підсумував Мукачівський ординарій.
Активну участь у Святій Месі взяли терціари Домініканського ордену, спільнота яких почала своє функціонування наприкінці 90-х років минулого століття. За цей час вже є такі, що відійшли до Бога, а спільнота поступово поповнюється новими членами.
Мукачівський парафіяльний хор урочистим співом прикрасив святкову Месу, на яку приїхали також монахині з інших згромаджень, котрі діють на Закарпатті. Храм був сповнений Божим світлом, що променіло крізь вітражі та огортало всіх присутніх, яких зібралося чимало.
На завершення Меси єпископ Микола Лучок вручив подячну грамоту Генеральній настоятельці сестрі Каролі за ці три десятки років служіння сестер домініканок Конгрегації блаженної Імельди на Закарпатті. Від імені мукачівської спільноти Братства мирян святого Домініка настоятелька сестра Анна Франциска Тягур OPs висловила слова подяки сестрі Лідії Тімковій ОР, котра отримала призначення на нове місце служіння та від’їжджає з Мукачева, де була як на самому початку, так останні кілька років. Після чого, згідно домініканської традиції, під спів Salve Regina єпископ окропив усіх свяченою водою. Після благословення святкування продовжилося частуванням на подвір’ї кафедрального собору св. Мартина.
Цей день став нагодою чудової зустрічі, адже сестер, котрі приїхали на цю урочистість знають багато вірян Мукачева та околиць. Кілька поколінь, чимала кількість осіб черпали та поглиблювали свою віру завдяки служінню сестер домініканок, а в певному часі також отців домініканців. 30 років – це чималий етап, котрий на цьому не зупиняється, а продовжується у служінні в дусі святого Домініка.
Текст і фото: Тетяна Решетар
Завантажується ...