Папа: Потрібна культура зустрічі, щоб не жити, як вороги

Як же цей наш світ, що споруджуючи мури, доводить дійсність до жахіття «життя немов вороги», потребує «культури зустрічі». На це звернув увагу Папа Франциск у відеопосланні учасникам Конгресу, організованого Папською Фундацією «Scholas Occurrentes» в Єрусалимському Єврейському Університеті на тему «Між університетом та школою, будуючи мир через культуру зустрічі».

Зустріч, що відбувалася від 2 до 5 липня 2017 р. й мала міжрелігійний характер, зібрала 70 юнаків і дівчат з Ізраїлю, Палестини та інших країн світу, і стільки ж представників академічного світу із понад 40 університетів. Участь у конференції взяв, зокрема, архиєпископ Антоніо Вінченцо Дзані, Секретар Конгрегації католицької освіти.

«Я хочу відзначити ці дні, які ви провели у Єрусалимі, бо ви самі, відштовхуючись від своїх відмінностей, досягнули єдності, – сказав Папа у відеозверненні, що прозвучало з нагоди закриття заходу. – Цього ніхто вас не вчив. Ви це прожили. Ви анґажувалися в те, щоби подивитися у вічі, подивитися чистим поглядом, що є необхідною умовою для творення зустрічі».

За словами Святішого Отця, чистий погляд не несе в собі відповідей, але – відкритість «на все те, чим я не є». А коли відкриваємося на життя і на інших людей, на все те, що є навколо нас, «зроджується зустріч», в якій «отримується сенс».

«Всі ми маємо сенс у житті. Жоден з нас не є “ні”, всі ми є “так”, а тому, коли знаходимо сенс, це стає немовби розширенням душі. Й ми повинні дати ім’я цьому сенсові, надати форму, яка його вміщатиме, висловити якимось чином те, що з нами трапилося», – наголошує Глава Католицької Церкви, вказуючи на те, що в цьому проявляється креативність, і додав, що «коли усвідомлюємо, що життя має сенс, і цей сенс є безмежним», то відчуваємо потребу «відзначити його», що розвиває почуття вдячності.

Як зауважив Святіший Отець, саме в цьому полягає метод виховання, запропонований «Школами близькості», відкриваючи на невідоме вільними від пересудів. А саме свобода від «попередніх суджень», які нас блокують, повертає нам здатність «мріяти та шукати нові шляхи». «Саме тому, – підкреслив він, – ми, дорослі, не можемо позбавити дітей і молодь здатності мріяти чи гратися, що в певному сенсі означає мріяти пробудженими. І якщо ми не дозволяємо дитині гратися, то це тому, що ми самі не вміємо цього. А коли ми не вміємо гратися, то не розуміємо ні вдячності, ні безкорисливості, ні креативності».

У цьому контексті Папа вказав на «наш обов’язок» вислуховувати підлітків та творити «атмосферу надії», що сприяє зростанню та взаємоподілові мрій. Адже коли існує взаємоподіл мрією, зроджується утопія, а утопією таких проектів, як «Scholas Occurrentes» є «спричинятися цим освітнім методом до творення культури зустрічі».

«Ми можемо єднатися між людьми, належно цінуючи відмінності культур для досягнення не одноманітності, але – гармонії. Як же її потребує цей світ, настільки “роздроблений на атоми”! Цей світ, який боїться інакшості, який на основі цих страхів зводить стіни, що перетворюють у дійсність ще гірше жахіття, яким є жити немов вороги. Як же цей світ потребує виходити назовні, щоб зустрічатися!» – наголосив Святіший Отець, складаючи подяку учасникам конгресу.

Насамперед, дорослим, представникам академічного світу за те, що «не замикаються та віддають свої високі знання на служіння слухання». А молоді «Ізраїлю, Палестини та запрошеним з інших країн світу» за те, що анґажуються в те, щоби «мріяти, шукати сенс, творити, дякувати, святкувати, віддавати свої уми, руки й серця на справу впровадження у дійсність культури зустрічі».

Джерело – uk.radiovaticana.va