25 років служіння Дочок Милосердя у Довгому

18 серпня 2016 р. спільнота Дочок Милосердя святкувала 25-ту річницю служіння у с. Довге. Її ми почали святою Месою подяки, яку очолював єпископ-ординарій Мукачівської Дієцезії Антал Майнек, а проповідь виголосив владика Греко-католицької єпархії Мілан Шашік. У цій події взяли участь також уродженці – священики та сестри з с. Довге.

Владика Мілан згадав історію приходу перших сестер у Довге. Підкреслив те, що сестри були відкриті для всіх, які потребували допомоги. Після закінчення св. Меси був приготовлений почастунок для цілої парафії.

Це була нагода на спогади, оскільки прийшли сестри, які служили в с. Довге. Після спільного обіду ми перейшли до дому сестер, де за допомогою презентації та короткометражного фільму згадали історію діяльності. У теплій та приємній атмосфері спогадів ми продовжили наше святкування…

Дякуємо Господу Богу за роки,плідного служіння і свідоцтва християнської любові наших сестер.

Історія діяльності

Дочки Милосердя св. Вікентія де Поль розпочали свою діяльність у с. Довгому 1991 р.

На початку в парафії не було священика. Приходив тільки в неділю. Протягом тижня  ми проводили у церкві Літургію слова, під час якої роздавали Святе Причастя.

Займались дітьми та молоддю, які приходили до нашого дому. Пізніше нам дозволили навчати релігію у школі. Діти, а також дорослі, були спраглі Бога та духовних цінностей.

Коли прийшов священик, розпочалось будівництво нової парафіяльної будови, де він мав проживати. Отець Ігнац  Маткульчік СМ сам брав участь у будівництві та подбав про його закінчення.

Він також доїжджав у неділю та четвер у парафію Фрідєшово. Перед службою ми проводили катехизу у школах.

У неділю в с. Кушниця та с. Лисичево  відправлялась також св. Меса вдома у парафіян. Пізніше в с. Лисичево купили  дім, який призначений до сьогодні як каплиця для Богослужінь.

У 1995 році нашому о. Михайлу Шанта довірили опіку українськомовних католиків в м. Свалява. Ми ходили туди в неділю та свята з молоддю, щоб співом піднести урочистість Літургії. Підготовляли також дітей на перше причастя.

По-різному було з будівництвом храму в с. Довге. Ми допомагали як могли, реагуючи на потреби. Дбали про майстрів, які жили на парафії. Іноді їх було потрібно відвезти додому в Словаччину, або привезти їх у Довге. Цегли та інший матеріал привозили зі Словаччини. Ми забезпечували швидкий та “гладкий” перехід кордону тільки тим, що у вантажівці була присутня сестра.

При цьому ми не забували про наших вбогих,відвідуючи їх вдома. Старим та хворим, які не мали сил прийти до костелу, ми проносили один раз в тижні Євхаристію. У тубдиспансері сестри провідували важко хворих. Допомагали також ліками, медтехнікою, перев’язочним матеріалом та гуманітарною допомогою, продуктами.

Піклувались ми про хворих, які до нас приходили. В основному шукали нас люди з гнійними ранами. Лежачих ми відвідували ідучи до них додому, запрошували нас також у лікарні.

Прийшли ми в переломному часі,коли в магазинах не було нічого. Полиці були закладені банками березового соку. Досвідчили ми також час, коли продукти видавались по купонам, і теж отримали свою частку. Коли господарська ситуація покращилась і помаленьку піднімався життєвий рівень, поступово ми почали помічати духовну вбогість, яка набагато гірша за матеріальну.

Стараємось розуміти тих, які так страждають, бути поруч, ділити їхні труднощі, давати поради, допомогти їм знайти правильний напрямок, щоб свої проблеми вони рішали з Богом і довіряли лише Йому і нікому більше.

сестри с. Довге

 [imagesizer path=”images/stories/dovge-2016″ width=”150″ class=”imgsizer”]