У суботу, 22 жовтня, у кафедральному соборі св. Мартина Турського, що у м. Мукачеві, відбулася молитовна зустріч, організована Згромадженням Сестер Святого Йосифа де Сен-Марк.

Якщо українці хочуть закінчення війни, то чому так мало стоять на колінах перед Господом? Це питання неодноразово пролунало від сестри Ліджі Пайяппіллі під час конференції, що відбулася на початку зустрічі.

Наводячи у приклад євангельські притчі, сестра заохотила до роздумів над суттю справжнього багатства. Ним є все, що ми отримали від Бога, – таланти, здоров’я, час… І все це не лише можна, але і потрібно використати, щоб підтримати інших. «У небо попасти дуже легко: треба відкрити очі, вуха і йти помагати. Допомагати тим, хто потребує нашої допомоги, – підкреслила монахиня. – Більше того, ми повинні шукати того, кому можемо зарадити: якщо маємо здоров’я, допоможімо тому, хто його не має… Багатство, яким можемо ділитися, – це не тільки матеріальні речі».

Якщо порівняти багатого юнака і Закхея, який теж не був бідним, то вони дуже по різному пережили зустріч з Ісусом. Перший відійшов засмученим, про це написано у Євангелії, а другий так хотів зустрітися з Господом, що аж виліз на дерево при дорозі, де мав проходити Христос. Не нарікав, що дуже показове, на свій малий зріст, а шукав спосіб як досягти свого бажання – омріяної зустрічі. І як кардинально після зустрічі з Ісусом відрізняється поведінка Закхея від стану засмученого юнака, котрого навіть не згадується по імені. Митник Закхей не сумує, а з радістю оголошує, що винагородить кожному, кого обманув. Коли ми ділимося тим, що маємо, таким чином здобуваємо вічне життя. Як каже Ісус про Закхея: «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння».

Розгортаючи думку далі, сестра Ліджі звернула увагу на стосунки між людьми та на важливості відкритості. «У відносинах християнин не має робити стіну між собою та іншими, але повинен будувати мости. Бог нас створив, щоб ми були благословенням один для одного», – розповідала сестра Ліджі. Мости у відносинах будуються як у сім’ї, так між друзями, знайомими, на роботі тощо.

Пригадуючи мету цієї зустрічі – спільну молитву за мир у нашій країні, монахиня звернула увагу на той факт, що все ж мало людей молиться: «Чому ми всі не стоїмо перед Господом на колінах? Чому ми не виганяємо злого духа? Виганяти зло з України можна через молитву і піст. Ми молимось, але не всі. Якби всі стояли б перед Господом і молились…». Вона заохотила до участі в адорації, що проводиться у їхньому монастирі у цьому намірі щоп’ятниці. А також у світлі пам’яті про тих, завдяки кому ми живемо, звернулася з проханням заангажуватись до більш ревної молитви: «Солдат, який захищає нас, не спить. Також не сплять, або погано їм це вдається, ті дружини та матері, чиї чоловіки, діти, брати або батьки боронять наше життя». Сестра Ліджі наголосила на ініціативі єпископів України, що закликають у цьому жовтні у кожну п’ятницю тримати піст на хлібі й воді та молитися розарій.

Після конференції відбулася адорація Пресвятих Дарів, під час якої роздуми переплелись із піснями, що занурило присутніх у глибокі міркування та молитву за мир в Україні та власному серці. Впродовж цієї програми можна було приступити до таїнства покаяння.

Завершуючим акордом зустрічі стала Свята Меса, яку звершив мукачівський вікарій о. Євген Фізер. На початку він згадав літургійний спомин сьогоднішнього дня – святого Йоана Павла ІІ, котрого називали паломником миру і сказав: «Розуміємо наскільки у цей час війни, страждання нашої країни, він є близьким для нас, є з нами. Тому просимо під час цієї Євхаристії його заступництва, допомоги, щоб він випросив для нашої країни правдивий Божий мир».

У проповіді отець Євген скерував погляд присутніх на постать святого Павла, який приходив до певного міста, розповідав про Ісуса Христа і створював там спільноту. Проповідник порівняв цю зустріч до подібного творення громади. «Ми не можемо купити у супермаркеті або деінде Божу благодать. Її дає тільки Господь саме у Церкві», – зазначив він і заохотив, щоб всі учасники зустрічі, повернувшись додому у свої парафії, теж будували там спільноту. Кожен має свою місію, кожен є важливий у Церкві, оскільки ми її творимо.

Важливо, щоб беручи участь у подібних зустрічах, реколекціях, опісля ми допомогли іншим зустрітися з Ісусом. «Те, що ми тут почули, досвідчили, прийняли – це нести далі. Бог хоче діяти у нашому житті», – підсумував отець.

Музичний супровід впродовж всієї програми провадили сестри святого Йосифа.

Текст: Тетяна Решетар

Фото автора та Сестер Святого Йосифа де Сен-Марк