Сяють адвентні вогники

Настала зима. Наближаються свята. Про наближення одного з них я б хотіла з ва-ми поділитися  своїми думками.
4 грудня у суботу на вечірній Святій Службі вимкнули світло і весь храм вкрила темрява. Враз цю темряву осяяло світло – маленькі вогники заблищали у руках діток, міністрантів і отця Бенедикта OFM. Вони урочисто йшли до вівтаря і в кожного в руках був ліхтарик зі свічечкою в середині. Всі вони були виготовлені руками самих діток та з допомогою батьків. Ці яскраві вогники нагадували любов Бога до нас. Бо для кожної людини в будь-яких складних становищах та важких хвилинах Бог є тим вогником, який через молитву показує правильний шлях.
Дуже мені сподобалась проповідь отця Бенедикта. Він розповів притчу про 4 свічки. Ними були свічки на адвентному віночку. Кожна мала ім’я. Перша – Віра. Вона не хотіла світити, бо люди втратили віру в добро. Друга – Любов. У нашому суспільстві дуже бракує любові між людьми – простої, щирої. Їй не хотілося жити і світити. Третя – Мир. Тепер людина на жаль втратила душевний спокій через всілякі негаразди і забуває, що допомогти полегшити цей душевний стан може щира молитва. Ця свічка теж не хотіла жити. Але на радість була ще четверта свічка. Ім’я її було Надія. Як кажуть у народі: “надія помирає останньою” – і саме вона запалила своїх сестер знову, подала їм надію на те,  що саме з Богом вони можуть засвітитися ще яскравішим вогнем і запалити цей вогонь у серцях людей. Ця притча дає можливість замислитися кожному з нас над тим, котра свічка горить в моєму серці. Від того, чи будуть вони всі горіти в наших серцях, залежить як ми зустрінемо це прекрасне і величне свято – Народження нашого Спасителя Ісуса Христа!