Урок покори у Великий Четвер

З Євангелія нам відома історія про те, як Ісус вмив ноги своїм учням. Це сталося після святкової вечері, під час якої учні почули слова молитви над хлібом та вином, що стали правдивим Тілом та Кров’ю Христа. Учні, напевно, були сповнені захопленням з останніх днів і не розуміли теперішніх слів та смуток Ісуса.

На протязі попередніх днів апостоли були свідками того як на гостині в домі Лазаря, Марти і Марії була розбита алябастрова посудина з дорогим миром і Господь похвалив жінку, що зробила це. А день урочистого в’їзду у Єрусалим! Таке неможливо забути – пальмові гілки, що стелили пере Господом, вигуки: «Осанна Сину Давида». Та навіть більше, коли фарисеї просили Ісуса спинити це, то сказав їм, що коли ці люди замовкнуть, то каміння кричатиме (Лук. 19, 40). Від усього цього апостолам повинно було здатися, що вони були напередодні досягнення великого прославлення, і що Ісус буде звеличений.

Історія єврейського народу розповідає нам про звичай умивання ніг. У теплому кліматі під час сухої погоди навіть після невеликої прогулянки ноги ставали запорошені. Зазвичай панові та його гостям вмивав ноги слуга. Це вказувало на його положення у цьому домі і було досить принизливим. Коли ж апостоли вечеряли з Ісусом, ніхто з них не поспішив вмити ноги своєму Учителю…

Тільки уявімо собі приголомшення апостолів, коли Ісус підперезався рушником, взяв воду і миску та почав вмивати їм ноги, переходячи від одного до другого. А в цей час вони напівсиділи або напівлежали. Їм мову відняло… Тільки Петро, який схаменувся та з притаманною йому спонтанністю сказав: «Ти, Господи, мені вмивати ноги?.. Не митимеш моїх ніг повіки!» (Йо 13,6.8) Св. Петро мав надто велику пошану, щоб бажати собі, аби Господь був йому слугою. Він, більше, ніж деякі інші, мав природну рису тої сміливості або відваги, яка спонукала його промовити. Але Господь сказав йому: “Коли Я не вмию тебе, – ти не матимеш частки зо Мною” (Йо 13, 8б). Св. Петро не зрозумів, як це вмивання може дати йому частку з Господом, однак з готовністю сказав: “Господи, – не самі мої ноги, а й руки та голову”. На що почув відповідь: «Тому, хто обмитий. Нічого не треба вмивати, крім самих ніг…» (Йо 13, 10)

Своїм вчинком Господь дав глибокий духовний урок – кожний потребує бути обмитим, очищеним, перш ніж може бути співучасником страждань, перш ніж може бути співспадкоємцем царства. Господь скористався нагодою, щоб дати урок покори апостолам. Це також урок покори для нас. Ми повинні бути щасливі послужити навіть для найменш помітного члена Хри­ста з будь-якої нагоди.

Щоб пригадати нам цю подію, один раз у році – у Великий Четвер священик привселюдно вмиває ноги чоловікам-парафіянам, кількість яких символізує 12 апостолів. Саме так і сталося у кафедральному храмі св. Мартина у м. Мукачеві 2 квітня 2015 р. Під час Служби Божої після проповіді о. Петро Жарковський разом з дияконом Євгеном Фізером провели обряд вмивання ніг.

Щодня є багато можливостей послужити іншій людині. Робімо це з любов’ю. Лише тоді, коли ми розвиваємо різні чесноти Духа – покору, лагідність, терпеливість, братерську доброзичливість, любов – ми можемо бути особливо помічними для інших, щоб допомагати їм здобути ці риси характеру.

влас. кор.