Промова Папи Франциска до єпископів України з візитом ad limina apostolorum

Ваше Блаженство, Ваше Високопреосвященство,

Дорогі Браття в єпископстві,

щиро вітаю вас у цьому домі, який є також і вашим домом. Вам добре про це відомо, тому що Наступник святого Петра завжди з братньою приязню приймав братів з України, країни, яка по праву вважається пограниччям між спадкоємцями святих Володимира й Ольги та святого Адальберта й великих каролінгських місій, але також і тих, які посилаються на святих Кирила й Методія, Апостолів Слов’ян. Але ще й перед цим, існують передання, частково задокументовані, які згадують про святого Апостола Андрія і двох Папів-мучеників – святих Климента та Мартина І. Отож, щиро вас вітаю, найдорожчі!

Я уважно розглянув ваші проблеми, які є чималими, як також ваші душпастирські програми. З довір’ям ввіряємо їх Божій і нашій Матері, Яка над усіма чуває з ніжною любов’ю.

1. Як країна, ви переживаєте ситуацію серйозного конфлікту, який триває вже багато місяців і не перестає спричиняти численні невинні жертви та завдавати великі страждання всьому населенню. У цей період, як я запевняв вас при різних нагодах безпосередньо чи через кардиналів-посланців, я особливо близький з вами у моїх молитвах за загиблих та всіх, хто постраждав від насильства, благаючи Господа, щоб якнайшвидше подав мир та із закликом до всіх зацікавлених сторін виконувати домовленості, досягнуті за взаємною згодою, та щоб був пошанований принцип міжнародного права; зокрема, щоб дотримувалося нещодавно підписане перемир’я та здійснювались усі інші зобов’язання, які є умовами для запобігання відновлення протистоянь.

Мені відомі історичні події, якими позначена ваша земля і які досі присутні у колективній пам’яті. Мова йде про питання, які, з одного боку, мають політичне підґрунтя, і на які ви не покликані давати безпосередню відповідь, але в них присутні також суспільно-культурні дійсності та людські трагедії, які очікуються вашого прямого й позитивного внеску.

В таких обставинах найважливішим є уважно вислуховувати голоси, які лунають з теренів, на яких живе люд, ввірений вашій душпастирській опіці. Слухаючи свій народ, ви дбаєте про цінності, які його характеризують: зустріч, співпраця, здатність долати протиріччя. Коротше кажучи: шукання можливого миру. Цю моральну спадщину ви вчинюєте плідною через милосердну любов, через божественну любов, яка випливає із Христового серця. Мені добре відомо, що на місцевому рівні ви досягли особливих та практичних порозумінь між вами, як спадкоємцями двох законних духовних традицій – східної і латинської, – як також з іншими християнами, присутніми серед вас. Це, крім того, що є обов’язком, є також і честю, яку вам потрібно визнати.

 2. На національному рівні, ви є повноправними громадянами своєї країни, і тому маєте право висловлювати, також у спільній формі, свою думку щодо її долі. Не в значенні підтримки конкретної політичної дії, але через вказування та ствердження цінностей, які становлять згуртовуючий елемент українського суспільства, наполегливо продовжуючи невтомне шукання згоди та спільного добра, навіть і перед обличчям важких та складних труднощів.

Свята Столиця є поруч з вами, також і при міжнародних організаціях, щоб допомогти їм зрозуміти ваші права, ваші турботи та справедливі євангельські цінності, які вас мотивують. Крім того, вона шукає, якими способами виходити назустріч душпастирським потребам у тих церковних структурах, які змушені рахуватися з новими юридичними питаннями.

3. Криза, яка спалахнула у вашій країні, як зрозуміло, мала важкі наслідки для життя сімей. До цього додаються наслідки отого помилково трактованого сенсу економічної свободи, який допустив формування вузької групи осіб, які надмірно збагатилися за рахунок переважної більшості громадян. Присутність такого явища, на жаль, різною мірою, забруднила також і державні установи. Це породило несправедливу бідність на щедрій та багатій землі.

Ніколи не втомлюйтесь представляти вашим співгромадянам зауваги, які підказує вам ваша віра та душпастирська відповідальність. Почуття справедливості й істини, ще перед тим, як бути політичним, має моральний сенс, і це є також одним із завдань, ввірених вашій пастирській відповідальності. Наскільки більше будете вільними служителями Христової Церкви, настільки більше, навіть у своїй убогості, ставатимете захисниками родин, бідних, безробітних, слабких, хворих, похилих віком пенсіонерів, інвалідів та евакуйованих.

Заохочую вас за Божою ласкою оновлювати свою ревність у звіщенні Євангелія українському суспільству, і підтримувати одні одних в цьому через дієве співробітництво. Завжди майте погляд Христа, Який бачивши великі жнива, просив молитися до Господа, аби послав робітників (пор. Мт 9, 37-38). Це означає молитися та дбати про покликання до священства і до богопосвяченого життя, й одночасно, означає уважно дбати про формування духовенства та чернецтва до служіння якомога глибшому та органічнішому знанню віри серед Божого люду.

4. Крім того, хотів би поділитися з вами додатковими роздумами про взаємини між вами, браття у єпископстві. Мені відомі складні історичні події, які тяжіють над взаємостосунками, як також деякі аспекти особистого характеру.

Безсумнівним залишається той факт, що обидва єпископати є католицькими і українськими, хоч і у відмінності обрядів та традицій. Мені особисто прикро чути, що між вами існують непорозуміння та рани. Існує потреба у лікареві, а ним є Ісус Христос, якому ви обидвоє служите великодушно та від щирого серця. Ви – одне тіло, і як вам у минулому наголошували святий Іван Павло ІІ та Венедикт XVI, так і я, у свою чергу, закликаю вас віднайти між собою спосіб прийняти один одного та великодушно підтримувати одні одних у ваших апостольських трудах.

Єдність єпископату, крім того, що дає добре свідчення Божому людові, вчиняє неоціненне служіння державі, як на культурному й суспільному рівні, так і передовсім – на духовному. Ви об’єднані у фундаментальних цінностях та вас поєднують найцінніші скарби, якими є віра та Божий люд. Тому, вважаю надзвичайно важливими спільні зустрічі всіх Церков sui iuris, що діють в Україні. І завжди будьте щирими, спілкуючись як брати!

Як греко-католики і як латинники, ви є дітьми Католицької Церкви, яка також і на ваших землях протягом тривалого часу зазнавала мучеництва. Нехай же кров ваших ісповідників, які заступаються за вас на небесах, стане для вас ще однією спонукою до справжнього сопричастя сердець. Об’єднайте ваші зусилля та підтримуйте одні одних, перемінюючи історичні події в привід взаємоподілу та єдності. Міцно вкорінені у католицькому сопричасті, з  вірою та терпеливістю зможете далі вести екуменічні заанґажування, шукаючи зростання єдності та співпраці між усіма християнами.

5. Я впевнений, що ваші рішення, у згоді з Наступником святого Петра, зуміють взяти на себе очікування всього вашого народу. Заохочую всіх вас управляти ввіреними вам спільнотами, якнайбільше запевнюючи вашу присутність і близькість до священиків та вірних.

Висловлюю побажання, щоб ви мали шанобливі та плідні взаємини з державними органами.

Закликаю вас бути уважними і турботливими до бідних: вони – це ваше багатство. Ви – пастирі стада, ввіреного вам Христом; завжди добре це усвідомлюйте, також і у ваших внутрішніх органах управління, які завжди слід вважати засобами сопричастя та пророцтва. У цьому значенні бажаю, щоб ваші наміри і дії завжди були спрямовані на загальне добро ввірених вам Церков. Нехай же в цьому, як це завжди було, вас провадить любов ваших громад, у тому ж дусі, який підтримував святих Апостолів, яких ви є законними наступниками.

Нехай же у вашій діяльності вас підтримує спогад і заступництво численних мучеників і святих, яких благодать Господа нашого Ісуса Христа зродила серед вас. А Материнський покров Пречистої Діви нехай утверджує вас на вашій дорозі до Христа, Який надходить, скріплюючи ваші прагнення сопричастя та співпраці. Просячи вас молитися за мене, з любов’ю уділяю особливе Апостольське благословення вам, вашим спільнотам та дорогому українському народові.

Ватикан, 20 лютого 2015