Ділячись своїми враженнями із журналістом Радіо Ватикану – Vatican News, Секретар у справах стосунків Святого Престолу з державами висловив захоплення мужністю українців і наголосив на тому, що потрібно рахуватися з їхнім болем.

У третій день візиту в Україну, 20 травня 2022 р., Секретар у справах стосунків Святого Престолу з державами архиєпископ Пол Річард Ґаллаґер відвідав міста навколо Києва, які стали символами жахіть триваючої в Україні війни. Він, зокрема, відвідав розграбовану римо-католицьку семінарію у Ворзелі та помолився на місці братньої могили в Бучі біля православного храму святого Андрія Первозваного. По завершенні цих відвідин він поділився своїми враженнями в коментарі для Радіо Ватикану – Vatican News.

Ваше Преосвященство, сьогодні ми відвідали місця мучеництва України навколо Києва: Бучу, Ірпінь, Ворзель – міста які постраждали та були свідками великого кровопролиття; ви мали можливість також відвідати братню могилу поблизу українського православного храму…

Звичайно, що я глибоко зворушений цим досвідом, бо приїжджаєш у дуже сучасне містечко чи село, як от Буча, сучасне, як у всіх інших частинах Європи, і опиняєшся перед обличчям цієї дійсності, тут були поховані сотні людей. Це годі уявити… Потім у крипті православного храму ми бачили фото з ексгумації… Це розриває серце. Це жахіття, бо ці речі, заподіяні одними людьми іншим людям, скоєні без причини, проти цивільного населення, скоєні в абсолютно варварський спосіб. І це дійсно жахливо. Ми стали свідками цього, свідками страждань і мучеництва цієї країни.

Яким чином можна знайти мир у країні, що бачила все це?

Українці знайдуть мир між собою. Але рани є глибокими й буде потрібно багато, дуже багато часу для того, щоби знайти мир з Росією, з людьми, що були втягнені в цей жахливий конфлікт, у цю війну. Рани є глибокими, і тепер важко говорити про мир, про примирення, бо страждання та рани в серцях людей настільки глибокі, що потрібно дати час. Потрібен час, потрібно дати людям можливість виговоритися, висловити всі ті негативні почуття щодо інших. Потрібно багато молитися, щоби Господь, Який у дійсності є єдиним спасінням, дав нам благодать зцілення цих ран, щоб люди могли прямувати далі. Те, що мене особливо зворушило цими днями – це те, з якою мужністю, з якою рішучістю український народ старається зробити так, щоби ця весна, яку бачимо на полях і в лісах, стала відродженням для цієї країни. Вони стараються відбудовувати, прибирати, відновлювати речі з великим духом і великою мужністю. І заслуговують на нашу найвищу оцінку та шану.