Роздумуючи перед молитвою «Ангел Господній» над притчею про робітників у винограднику, Лев XIV наголосив, що Божі задуми – нескінченно більші та людяніші за наші, а тому заохотив облишити логіку розрахунку й суперництва заради закону любові та милосердя, які єдині дарують справжню радість і майбутнє.

Пише Vatican News.

«Думки бо мої – не ваші думки, і дороги ваші – не мої дороги, – говорить Господь», – ці слова з Книги Ісаї як «велика причина надії» стали відправною точкою для роздумів, якими Папа Лев XIV поділився перед молитвою «Ангел Господній», яку він у неділю, 20 вересня 2026 р., очолив з вікна Апостольського палацу у Ватикані. Промовляючи до молільників і туристів, які зібралися на площі Святого Петра, він підкреслив, що Божі задуми «нескінченно більші», а навіть і «більш людяні», порівнюючи з тими, які можемо замислити ми, що поранені гріхом. З цього й випливає актуальність пророчого заклику облишити свої викривлені стежки й повернутися до Господа, «Який є милосердям і прощенням».

Об’явлення доброти, призначене для всіх

Те, що Бог приберіг для нас, як зазначив далі Наступник святого Петра, Ісус описує у своїх притчах, через які також висвітлює наш спротив, який ми готові виявити, «маючи перед собою великодушнішу справедливість і більшу любов». Це бачимо на прикладі притчі про робітників, яких господар кличе працювати у виноградник у різні пори дня, почавши від ранку. Господар заплатив тим першим, що працювали від ранку, домовлену винагороду, але й тим, що прийшли наприкінці дня, дав стільки ж, потрактувавши останніх як перших у них перед очима.

«Тут слід не пропустити одну деталь. Господар дає управителю чіткий наказ: робітникам слід платити “починаючи з останніх і аж до перших” (Мт 20,8). Отже, негативній реакції тих, хто працював цілий день, можна було б легко запобігти, але вона є навмисною, бо одкровення Божої доброти призначене для всіх, а не лише для декого», – підкреслив Святіший Отець.

Що Його думки ставали нашими

За словами Папи, Бог має інші шляхи та нові задуми також і для тих, хто вважає себе першим, хто вважає, «що сам заробив те, ким є, та заслужив ті результати, яких досяг». Всі ми, натомість, заробляємо радість і майбутнє, «коли закон любові перебиває закон розрахунку», а досвід милосердя «розширює досвід заслуги», коли «дар миру призупиняє суперництво та зближує у вдячності».

«Браття й сестри, це велика благодать – бути співпрацівниками Бога, трудитися в Його винограднику, служити Його Царству справедливості та миру! Там, де проривається Божа новизна, немає місця заздрості та поділам. Тож шукаймо Господа, у той час, як Він дає Себе знайти, взиваймо до Нього, в той час, як Він близько; відкиньмо криві шляхи та неправедні думки», – закликав Лев XIV, запрошуючи підвести погляд до нашої Пресвятої Матері, Яка, бувши таким же створінням, як і ми, але без плями гріха, «допомагає нам надіятися на Бога та уповати на Його милосердя, таким чином, щоб Його шляхи стали нашими шляхами, а Його думки – нашими думками».