У четвер, 10 вересня, у парафіяльному храмі Доброго Пастиря, що в с. Ключарки на Мукачівщині, відбулася заупокійна Меса, яку очолив єпископ Микола Лучок ОР. Тут громада попрощалася із Захисником Ковач Іваном.

На початку Меси єпископ Микола сказав, що особисто пам’ятає Івана, який, коли тільки міг, приходив і до катедри у Мукачеві, брав участь у богослужіннях, під час котрих читав читання. «Він був дуже свідомий у своїх стосунках з Господом».

На ці похоронні урочистості, що розпочалися Святою Месою, з’їхалися душпастирі римо-католики з Ужгорода, Середнього, Мукачева і Кольчина (Фрідєшова), священники Мукачівської Греко-католицької єпархії – місцевий парох і капелан військової часники, а також парох православної громади. Провести в останню дорогу Ковач Івана зібралася численна громада – храм Доброго Пастиря був вщент заповнений. Прийшли його побратими, парафіяни з рідної і навколишніх парафій, односельчани, були теж представники Мукачівської міської ради.

У проповіді єпископ Микола вказав на важливість оплакування болю та необхідність часу, щоб пережити «цю болісну втрату, коли життя обривається через трагедію війни». Він заохотив підтримувати та допомагати один одному, у чому нам товаришує і Церква. «Ми є тими, які захищаємо право на свободу. Важливо, щоб ми залишились тими, які захищають право на те, щоб у своїй Батьківщині жити вільними людьми, щоб розмовляти державною мовою, розвивати нашу державу в свободі», – підкреслив єпископ, заохотивши, щоб ми самі не стали агресорами.

Ординарій наголосив на прикладі загиблого захисника , який «свідомо пішов захищати нашу державу, нас з вами. Свідомий вчинок Івана в цьому для нас є великим прикладом!».

Мукачівський єпископ у світлі віри пригадав, що у радянський час казали лиш про пам’ять, але «у Івана є безсмертна душа і ми не тільки пам’ятатимемо про нього, ми знаємо, що він живе далі. Ми не знаємо, що це за форма життя, але ми в це віримо, що всі хто померли – їхня душа безсмертна – у цьому сила нашого християнського життя».

Передаючи слова капелана, що запевнив у прийнятті таїнств загиблим Захисником, єпископ Микола наголосив, що має «таку віру, що він [Іван] вже на небесах». Саме у цьому аспекті він закликав визнати віру.

Після Святої Меси тіло загиблого було поховане на місцевому цвинтарі, де обряд похорону провів о. Петро Жарковський, генеральний вікарій Мукачівської дієцезії.

Новітній Герой України Ковач Іван Іванович, 13 червня 1991 року народження, військовослужбовець в/ч А 1556, сержант 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади загинув 1 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання, захищаючи Батьківщину та всіх нас від підступного та безжального ворога. У нього вдома залишилися батьки і сестра з сім’єю.

Він залишиться у пам’яті тих, хто його знав, як вірний християнин та парафіянин Ключарської римсько-католицької парафії Доброго Пастиря, який з самого дитинства брав активну участь у різних акціях, що проводилися як у місцевому храмі, так у дієцезії.

За словами друзів, він завжди був охочий допомогти. Як згадують його побратими з війська, Іван був дуже відповідальним і на нього можна було розраховувати. Крізь його життя променіло світло Воскреслого Христа. Дуже символічно на кладовищі в далині за могилою виднілась верхівка храму Доброго Пастиря.

Вічне спочивання дай йому, Господи. А світло віковічне нехай йому світить. Хай спочиває у мирі вічнім.

Текст і фото: Тетяна Решетар