Чи задумувалися ви, на чому має будуватися подружнє та сімейне життя християн? Якими основними принципами має керуватися християнське подружжя сьогодні? Що чи хто є видимим знаком таїнства шлюбу в Католицькій Церкві? Чому чоловіки й жінки по-різному поводяться в тих чи інших ситуаціях?

На ці та багато інших запитань намагався дати відповіді о. Роман Поп OFMCap з Ужгороду під час чергових реколекцій для подружніх пар у Домі Милосердного Отця в с. Синяк. Відбулося два тури реколекцій, а саме 8-10 травня та 15-17 травня. В реколекціях взяли участь 36 подружніх пар з різних парафій Мукачівської дієцезії.

У своїх конференціях о. Роман розповів про три основи, три вівтарі, на яких має будуватися християнське подружжя: вівтар молитви (вівтар Слова), вівтар столу (бесіди) та вівтар подружнього ложа. Особливо цінним було почути поєднання поглядів медицини, теології, біоетики, а також східної та західної традицій Церкви, адже о. Роман навчався у всіх трьох напрямках та служить у двох обрядах.

У своїх промовах він наголошував на важливості спільної молитви та читання Святого Письма у подружжі та сім’ї. Також підкреслив значення спільного споживання їжі, зустрічей за столом, щирих розмов і живого діалогу в наших родинах. Отець пригадав, що тема подружньої близькості є природною та нормальною, адже вона від самого початку була задумана Богом. Говорити про неї, навчати інших і наголошувати на важливості третього вівтаря у подружжі – цілком природно, як для мирян, так і для богопосвячених осіб, бо як ми знаємо, усе, що подароване нам Богом, є прекрасним і приносить добрі плоди, якщо з гідністю використовувати це у своєму житті.

На завершення реколекцій кожен зміг відчути себе творцем, скульптором і майстром, а також усвідомити, наскільки важливим є просте споглядання іншої людини в тиші. 

Отець Євген, який увесь час був поруч із нами та супроводжував подружні пари словом, медитаціями й роздумами під час адорації та Святої Меси, наголошував на важливості благословення одне одного через молитву та прості жести. Кожен мав можливість благословити інших і прийняти благословення у справжньому дусі спільноти.

Під час ділення стало особливо відчутно, наскільки благодатним був цей час, проведений разом із Богом – удвох та у спільноті, адже кожен міг поділитися власним пережиттям реколекцій. Не обійшлося цього разу і без «скарг» у бік організаторів. Однією з пропозицій, навіть, було створення книги скарг, бо їх, як виявилося, назбиралося чимало. Серед них – занадто щира атмосфера, занадто теплі розмови та надто смачна їжа. А найчастіше звучала одна «скарга»: бажання залишитися ще хоча б ненадовго й неодмінно повернутися знову.

Дякуємо організаторам за чудові ідеї та їхнє втілення, отцю-реколекціоністу – за харизматичні й колоритні конференції, священникам – за те, що Святий Дух міг промовляти й діяти через них у таїнстві Примирення, сім’ї Федорович – за свідчення та відкритість, а всім учасникам – за прекрасно проведений час.

Текст: Клара Улман