13-20 квітня 2026 року відбулося паломництво до Меджугор’я спільнот «Матері в молитві» та інших жінок з різних парафій Мукачівської дієцезії, яких всіх разом налічувалося 49. Духівником подорожі був о. Євген Фізер.

«У Меджугор’ї я побувала вже декілька разів, але до цього особливого місця хочеться повертатися знову і знову. Цього разу це була змога перебувати разом із жінками, матерями, які несли до Богородиці найбільш особисте – свої прохання, болі та надії, – розповідає учасниця паломництва Клара Копач. – Дорогою до Меджугор’я отець Євген розповів нам як восени, перебуваючи у цьому особливому місці, у нього зародилася думка: привезти матерів до Богородиці. За що йому велика подяка.

Благословення «Ідіть з миром і принесіть мир!», передане єпископом Миколою Лучком ОР для нас через о. Євгена, має сьогодні особливе значення для кожної української жінки, матері та дружини.

Піднімаючись на гору Об’явлень Подбрдо, ми молилися спільно Розарій за мир для нашої країни та цілого світу, дякуючи Богородиці за Її заступництво. У цей особливий час кожен приніс свої наміри: за мир, зцілення, єдність у сім’ях та силу долати випробування. Тут біля статуї Богородиці хотілося перебувати якнайдовше. Тут панували тільки тиша та спокій і огортало особливе відчуття умиротворення, де час ніби зупиняється, дозволяючи душі відпочити, а сльози мимовільно котяться і ти відчуваєш ніжний дотик Марії.

Сходження на гору Кріжевац, непростими кам’яними схилами, було для кожного з нас символічним підняттям над гріхом, слабкостями, спокусами, болями, переживаннями. Піднімаючись, роздумували над власними горами страху й тривоги: страх за безпеку, здоров’я та майбутнє своїх дітей – це постійна вершина, яку матері та дружини підкорюють щодня. Слова отця Євгена у роздумах Хресної дороги торкалися серця кожної жінки і нагадували, що тільки Бог може вилікувати всі наші рани. Тільки з Ним ми пройдемо усі стації свого життя. Особливою благодаттю було відчувати, що Богородиця іде поруч з нами, підтримує і веде нас. Вона, як ніхто інший, розуміє материнські турботи, сльози та молитви. На горі справді огортало відчуття спокою і єднання з Господом.

Особливу атмосферу жертовної любові, відданості та досвід служіння іншим, пережили на зустрічі зі спільнотою «Світло Марії». Учасниці паломництва також мали можливість поспілкуватися зі спільнотою «Ченаколо», де молодь, яка втратила сенс життя з різних причин, зцілюється через молитву, працю та дружбу.

Наша група брала участь у щоденній вечірній молитовній програмі у соборі Святого Якова та поза ним на площі, на яку збиралися усі паломники, які перебували у цей час у Меджугор’ї – на молитву Розарію, Святу Месу, поклоніння Хресту та Адорацію Пресвятих Дарів.

Після насиченої програми, повернувшись ввечері до готелю, багато хто замість відпочинку знову вирушав польовою дорогою до гори Об’явлень. Вечірня гора освітлена ліхтарями, ставала місцем тихої молитви та споглядання, де знову по особливому відчувався спокій і присутність Марії.

Це була особлива духовна подорож, яка перемінює серця та дарує досвід живої присутності Богородиці. Кожна відчула себе членом великої духовної родини з однаковими проблемами.

Повертаючись додому, учасниці мали змогу поділитися пережитим у паломництві. Це були справжні, щирі слова радості та вдячності.

Велика подяка отцю Євгену за турботу, духовну опіку, глибокі роздуми, які торкалися кожного серця. А також пані Христині за супровід, її щирість та відкрите серце.

Повертаючись до буденності, найбільшим викликом для мене є зберегти та втілити отримане світло у життя, навчитися слухати серцем, про що так просить у своїх посланнях Богородиця.

Вірю, що плоди цього паломництва залишаться з кожною з нас надовго!»