У черговій катехизі, присвяченій спадщині Другого Ватиканського Собору, роздумуючи над догматичною Конституцією про Церкву, Папа Лев XIV говорив про святість Церкви, яка є складною дійсністю, поєднуючи в собі божественний і людський виміри.

Про це пише Vatican News.

«Людський і божественний виміри гармонійно поєднуються, не перекриваючи один одного; так Церква живе в цьому парадоксі: вона є одночасно людською і божественною реальністю, яка приймає грішну людину і веде її до Бога», – зазначив Папа Лев XIV, ділячись з учасниками загальної аудієнції в середу, 4 березня 2026 р., думками про Церкву в світлі догматичної Конституції Другого Ватиканського Собору про Церкву Lumen gentium. Нагадаємо, що спадщина собору є темою циклу катехиз Святішого Отця, який він започаткував після завершення Ювілейного року.

Складна дійсність

Наступник святого Петра зазначив, що у першому розділі, де містяться роздуми про те, чим є Церква, вона описана як «складна дійсність». Але що це означає? Хтось може подумати, що йдеться про щось, що «важко пояснити», ще хтось – що мається на увазі інституція, обтяжена двома тисячами років історії. Однак, у латинській мові використане слово вказує, радше, на «впорядковане поєднання різних аспектів або вимірів у межах однієї реальності». «Тому Lumen gentium може стверджувати, що Церква є добре злагодженим організмом, в якому співіснують людський і божественний виміри без розділення і без змішування», – пояснив Лев XIV, додаючи, що про перший вимір легко здогадуємося: це спільнота людей, які поділяють радощі та труднощі християнського життя, «зі своїми чеснотами й вадами, звіщаючи Євангеліє та стаючи знаком присутності Христа, Який супроводжує нас на життєвій дорозі».

Але, як зазначив далі Папа, цього аспекту недостатньо, щоби описати справжню природу Церкви, бо вона містить також «божественний вимір». Він не полягає у «ідеальній досконалості чи в духовній вищості» її членів, але в тому, що Церква «зродилася зі задуму любові Бога щодо людства, що сповнився у Христі». І ці два виміри «гармонійно поєднуються».

Видимий Невидимий

За словами Святішого Отця, щоби пояснити цей стан Церкви, Lumen gentium покликається на життя Ісуса. Хто зустрічав Його на дорогах Палестини, той переживав досвід Його людяності, й коли вирішував іти за Ним, то це завдяки Його привітному поглядові, дотикові благословляючих рук, Його словам визволення та оздоровлення. Водночас, ідучи за цією Людиною, учні «відкривалися на зустріч з Богом». «Насправді, Христове тіло, Його обличчя, жести та слова показують у видимий спосіб невидимого Бога», – сказав Папа, запрошуючи в цьому світлі тапер поглянути на Церкву.

Святість Церкви

Як зауважив Наступник святого Петра, коли ми дивимося на Церкву зблизька, то відкриваємо людський вимір, побудований на конкретних людях, які іноді «виявляють красу Євангелія», а іноді «помиляються як усі інші». «Однак саме через її членів та їхні обмежені земні аспекти являються Христова присутність та Його спасенна дія. Як казав Бенедикт XVI, між Євангелієм та інституцією немає протиріччя, ба більше, структури Церкви служать саме “реалізації та втіленню Євангелія в наш час”. Не існує ідеальної і чистої Церкви, відокремленої від землі, а є лише єдина Христова Церква, втілена в історії», – наголосив Лев XIV, додаючи, що саме в цьому й полягає святість Церкви. В тому, що «Христос присутній і ній і далі дарує Себе через малість й крихкість її членів».

Божий метод

Підсумовуючи, Святіший Отець зазначив, що споглядаючи це «постійне чудо», яке відбувається у Церкві, ми можемо збагнути «Божий метод». Бог «стає видимим через слабкість створінь, не перестаючи об’являтися та діяти». Тому, за його словами, Папа Франциск у Evangelii gaudium закликав «знімати сандалі перед тим, як ступити на священну землю іншого». «Це робить нас здатними також і сьогодні будувати Церкву: не тільки організовуючи її видимі форми, але й будуючи ту духовну споруду, якою є Христове тіло, через сопричастя і любов між нами. Адже любов постійно породжує присутність Воскреслого», – підсумував Лев XIV.