16 січня у Всеукраїнському санктуарії Матері Божої Святого Скапулярію відбулися центральні урочистості з нагоди 35-річчя відновлення ієрархічних структур Римсько-Католицької Церкви в Україні. Подячна молитва за участі єпископату, духовенства та вірян стала офіційним початком Року Пресвятого Серця Ісуса. 

Про це пише РКЦ в Україні.

Святкування розпочалися виставленням Пресвятих Дарів та молитвою в тиші. Опісля лунала молитва Розарію як подяка за відновлення церковних структур, всі отримані благодаті, як прохання за весь український народ, Захисників та навернення ворога. У роздумах над Скорботними таємницями страждання Христа були пов’язані з досвідом війни в Україні. Молитва Ісуса в Гетсиманії перегукується зі страхом і нічною тривогою людей під обстрілами та з болем очікування родин. Серце Христа постає як місце, де людський страх зустрічається з Божою силою і надією. Бичування і коронування терновим вінком відкривають драму пораненої гідності: рани Христа співставляються з ранами зруйнованих міст і скалічених людських доль, а приниження Спасителя – зі спробами зламати цілий народ. Попри це, Пресвяте Серце Ісуса залишається джерелом внутрішньої свободи, яку не може знищити насильство. Хресна дорога стає образом тривалої дороги України – важкої, виснажливої, але сповненої солідарності. У кожному жесті допомоги, жертовній праці волонтерів, медиків і всіх, хто служить ближнім, роздуми бачать сучасних Симонів і Веронік, які полегшують тягар хреста.

Кульмінацією стали роздуми над розіп’яттям і смертю Христа: пробите Серце Ісуса постає остаточним знаком любові, сильнішої за смерть. З Нього випливають очищення від ненависті та надія на перемогу світла, миру і справедливості. Намір цих молитов – ввірити український народ і жертви війни Пресвятому Серцю Ісуса та укріпити віру в те, що навіть у темряві війни Бог діє і веде до воскресіння.

На початку присутніх привітав хранитель санктуарію отець Віталій Козак OCD. «Сьогодні ми зібралися у важливий момент, коли Церква в Україні розпочинає Рік Пресвятого Серця Ісуса. Це зустріч історії з теперішнім болем, зустріч пам’яті з надією, адже наша Церква в Україні знає, що означає жити з пораненим серцем і що означає воскресати. Не силою, а вірністю.

Сьогодні, у час війни, ми знову відкриваємо правду: життя перемагає не тоді, коли зникає страждання, а тоді, коли страждання не вбиває любові. Україна сьогодні – це країна з пробитим серцем, але воно живе і щодня б’ється…»

Отець Козак зазначив, що 35 років тому Церква в Україні вийшла з підпілля, і сьогодні вона знову стоїть перед серйозним викликом. Відповіддю на цей виклик є Серце Ісуса. «Нехай наша Церква буде Церквою відкритого серця, яка не боїться правди, вміє співстраждати та не втрачає надії», – підсумував хранитель санктуарію.

Євхаристію очолив Апостольський нунцій в Україні архієпископ Вісвальдас Кульбокас, який був одягнений в орнат із зображенням Пресвятого Серця Ісуса – дар для санктуарію від Львівського митрополита.

«Ми звертаємося до Пресвятого Серця Ісуса, бо знаємо, що ми є грішними, але Воно приймає всіх нас. Просимо, щоби Серце Ісуса простило гріхи нам, Україні й усьому світові, дарувало нам свій захист і мир. У цій молитві приносимо також уряд нашої держави та всіх наших захисників», – зазначив архієпископ Кульбокас на початку Євхаристії.

Проповідь на урочистість підготував митрополит Львівський архієпископ Мечислав Мокшицький. На прохання митрополита, її зачитав єпископ Едуард Кава OFM Conv. Проповідник підкреслив, що сьогодні Бердичівський санктуарій є місцем духовної правди, яка твердить, що мури святині можна знищити, молитву людей можна стишити, Серця ж Бога, яке б’ється для своїх дітей, вбити не можливо. «Історія цього місця є іконою долі Римсько-Католицької Церкви в Україні, позбавленої структури, пастирів і святинь, однак не позбавленої віри. Пресвята Діва Марія з Бердичева є і була присутня між своїми дітьми навіть тоді, коли не було офіційно звершуваного культу. Вона була присутньою у домівках, в тихому шепоті молитов, у промовлянні Розарію, в серцях матерів і батьків, які передавали віру своїм дітям».

Знаковим є те, що Рік Пресвятого Серця Ісуса починається саме у відродженому санктуарії, бо з нього може випливати відродження сердець. «І сьогодні, коли знову тут лунає літургія Церкви, цей санктуарій стає свідком того, що по-людськи нам може здаватися мертвими, в Бозі може повернутися до життя».

Таємницю Пресвятого Серця Ісуса неможливо зрозуміти без Марії, яка першою носила Його під своїм серцем, слухала його биття і стояла під хрестом, коли Серце Сина було пробите списом. Саме через Серце Марії, як навчав святий Бернард з Клерво, Церква доходить до Серця Ісуса. Вона й сьогодні, як у Кані Галілейській, веде вірних не до себе, а до Христа, який закликає вчитися від Нього тиші й смирення серця.

Проповідник підкреслив, що з пробитого Серця Христа, з якого потекли Кров і Вода, народилася Церква. Її життя і місія походять не з людських розрахунків, а з безмежної любові Бога. Саме з цієї любові відродилася і Римсько-Католицька Церква в Україні 35 років тому, коли святий Йоан Павло ІІ відновив її ієрархічну структуру. 

Митрополит Мечислав із вдячністю згадав його пророчу відвагу, пам’ять Церкви катакомб, вірність священників, єпископів і мирян, а також постать кардинала Мар’яна Яворського, який будував Церкву насамперед молитвою.

Окремий акцент було зроблено на Році Пресвятого Серця Ісуса, що розпочинається для Церкви в Україні. Пригадуючи слова святого архієпископа Йосифа Більчевського, проповідник зазначив, що справжній мир і перемога, яких потребує світ, знаходяться лише в Серці Ісуса. Цей мир не народжується з балансу сил, а з навернення сердець, і перемога полягає не в поразці іншого, а в подоланні гріха, ненависті й розпачу.

У світлі війни, яка триває в Україні, проповідь прозвучала як відповідь на болюче запитання про присутність Бога серед страждання. Було наголошено, що Бог є там, де є хрест, а там, де є хрест, б’ється Серце Христа. Воно б’ється в серцях матерів, що оплакують загиблих, у тих, хто захищає життя і гідність, у лікарнях, укриттях, зруйнованих містах і селах, у тиші кладовищ і в молитві людей, які не втрачають довіри до Бога. Церква не благословляє війну і не виправдовує насильства, але стоїть разом з Богородицею під хрестом, проголошуючи, що злу не належить останнє слово.

У цьому контексті було пояснено значення паломництва образу Пресвятого Серця Ісуса, яке стає одним із головних знаків цього Року. Передання образів до всіх дієцезій – це не організаційний жест, а знак віри Церкви, що прагне, аби Серце Христа відвідало парафії, родини й серця людей, зокрема поранені війною. Це паломництво має бути знаком єдності, надії та любові, вести до молитви, навернення і зміцнення церковної спільноти.

Завершуючи, митрополит Мокшицький підкреслив, що в бердичівському санктуарії Церква в Україні ввіряє Пресвятому Серцю Ісуса увесь народ, родини, духовенство, богопосвячених осіб, молодь і дітей, поранених, полонених, загиблих та майбутнє цієї землі, вірячи, що Серце Ісуса є сильнішим за війну, ненависть і смерть і що з Його пробитого Серця випливає життя, яке перемагає смерть.

У дарах до вівтаря були принесені ікони Пресвятого Серця Ісуса, які будуть передані для перегринації у кожній дієцезії. Одна ж ікона залишиться як дар для Всеукраїнського санктуарію.

Після Святого Причастя відбулось освячення ікон Пресвятого Серця Ісуса, яке здійснив Апостольський нунцій архієпископ Вісвальдас Кульбокас.

Опісля обряду посвячення і передання ікон представникам дієцезії, Голова Конференції єпископів України Віталій Скомаровський здійснив Акт віддання України Пресвятому Серцю Ісуса.

На завершення молитви Голова єпископату Віталій Скомаровський подякував отцям кармелітам та усій парафіяльній спільноті за приготування урочистості, якою ми розпочали Рік Пресвятого Серця Ісуса. Єпископ подякував за спільну молитву Апостольському нунцію та попросив передати вітання та вдячність за молитву за український народ для Святішого Отця Лева XIV. 

Апостольський нунцій нагадав про важливість молитви до Пресвятого Серця Ісуса в історії Церкви та після спеціальної молитви розіслання, передав ікони представникам кожної дієцезії.

Нагадуємо, 16 січня 1991 року Папа Йоан Павло ІІ відновив діяльність Львівської архідієцезії та Житомирської і Кам’янець-Подільської дієцезій, призначивши для них єпископів. Сьогодні Римсько-Католицька Церква в Україні складається з Львівської архідієцезії, а також Мукачівської, Луцької, Кам’янець-Подільської, Київсько-Житомирської, Харківсько-Запорізької та Одесько-Сімферопольської дієцезій.