Інтерв’ю ватиканських медіа з чеським послом щодо промови Папи Лева XIV на зустрічі з дипломатами на початку 2026 року.

Павел Свобода є послом при Святому Престолі з 16 грудня 2024 року, а з січня 2025 року він також є послом Чеської Республіки у Суверенному Мальтійському ордені та в Республіці Сан-Марино. Він, як і інші дипломати, був учасником новорічної аудієнції з Папою Левом ХIV.

Пане посол, рік тому Ви брали участь в останній зустрічі дипломатичного корпусу з Папою Франциском, а цього року – в першій з Папою Левом. Чи помітили Ви якісь, скажімо, формальні відмінності? Крім того, що цього разу вся промова була англійською.

Звичайно, те, що Папа Лев XIV представив цього року, мало певну понтифікальну програму, бо, фактично перерахувавши певні основні проблеми нашої планети зі своєї точки зору, він неявно сказав, на чому хоче зосередитися. Тож для мене це було приємним та освіжаючим. Це був не лише діагноз, але й те, що він фактично вказав, як лікувати ці «недуги». Звичайно, від теорії до практики буде довгий шлях, але той факт, що хтось має глобальне бачення, дуже надихає у сучасному світі.

Папа обрав, що дуже незвично, трактат V століття – трактат св. Августина «De civitate Dei» – «Про Боже місто» – як основу для свого погляду на міжнародну ситуацію. Як ви самі розмірковували над цим паралелізмом між Божим містом і земним, або співіснуванням сакрального та світського вимірів?

Я не експерт зі святого Августина, хоча, звичайно, читав деякі з його творів. Мені здається, що паралель дуже доречна і показує, що написане святим Августином було справедливим не лише для його часу, але й загалом справедливе для сьогодення. І паралель між ідеалом Божої спільноти та реальністю земної спільноти – це, очевидно, те, над чим також слід поміркувати і нам. Саме тому, що історія показує нам, що ці речі по суті завжди однакові, і тому святий Августин писав не лише для свого часу, а й для нас.

Який момент зустрічі вам найбільше запам’ятався?

Що мене особливо вразило в цій промові, так це уривок, де Папа говорить про деградацію слів. Про те, як слова та поняття втрачають своє значення і через цю деградацію фактично порушують свободу вираження поглядів, свободу слова, яку я вважаю дуже гострою проблемою, а також питання переслідувань за віру, бо його масштаби, але особливо тенденція до погіршення на жаль існують і дивно залишають байдужими всіх, хто вихваляється тим, що права людини близькі їхнім серцям.

Що ви вважаєте найбільш натхненним для нашої країни чи для всього Центральноєвропейського регіону загалом?

З регіональної точки зору, найважливішим для нас, звичайно, є засудження агресії в Україні. Зрозуміло, що ця агресія не повинна залишити байдужими нас у Центральній Європі. У будь-якому разі, промова Папи була настільки насиченою, барвистою та вичерпною, що я можу щиро рекомендувати її прочитати всім і нікому не буде нудно, а навпаки, кожен матиме над чим подумати.