У спекотні літні дні у середині серпня подвір’я та приміщення домініканського монастиря в Мукачеві були сповнені голосами, сміхом, а іноді і плачем дітей. Цього року сестри домініканки підготували для них денний табір, у якому учасники йшли «слідами надії святих». Зокрема тих святих, яких незабаром канонізують – блаженних П’єра Джорджо Фрассаті та Карло Акутіса.

Щодня всі разом молилися Коронку до Божого милосердя за закінчення війни в Україні. Кожен день для всіх учасників табору була Свята Меса. Євхаристія об’єднувала всіх і була центром дня, як колись і для П’єра Джорджо Фрассаті та Карло Акутіса.

Відомо, що Закарпаття більш спокійний регіон у цьому часі війни в Україні, але оголошення тривоги є і тут. Так було й одного дня, коли діти брали участь у цьому денному таборі. Коли було оголошено тривогу, незважаючи на те, хто чим був зайнятий у цей час у своїх групах, всі зібралися разом та молилися Розарій за наших військових, усіх тих, хто нас захищає, але й за тих, чиє життя в небезпеці. Впродовж одного десятку було оголошено про відбій тривоги, але у цей час слова молитви були справді насичені прагненням миру.

У ці дні дітям товаришували сестри домініканки, які готували для них програму, а також їхні помічники – аніматори, що були лише трохи старші за віком від 40 учасників табору. Мукачівські вікарії – о. Євген Фізер та о. Юрій Голотюк уділяли при потребі таїнство Сповіді, а також звершували Святі Меси.

«Впродовж тижня задоволеними були не лише наші серця, а й наші руки. Ми фарбували футболки та робили власні кухолі на гончарному колі з глини своїми руками відповідно до нашої уяви. Одного дня ми поїхали на екскурсію до Хуста, там у нас була Свята Меса, потім ми піднялися на Хустський замок. Для дітей найцікавіше було в кінці, коли ми відвідали ферму з тваринами, де юні мукачівські парафіяни могли їх погодувати», – розповідає с. Савія Кашшайова ОР, організаторка табору.

Подяка Богу за захист і благословення в ці дні.