«Жінко, чому ти плачеш? Кого шукаєш?»

Скільки би разів я не чув цих перших слів Воскреслого Ісуса з Євангелія від Йоана – вони щоразу вражають мене. У будь-якій життєвій ситуації ці слова звучать так несподівано й глибоко, що можуть зупинити думку, поставити в тупик, або навпаки – пробудити глибоке запитання: «А й справді, чого я шукаю? Кого я шукаю?»

Запрошую вас зануритися у цю зустріч з Ісусом через читання наступного уривку:

«Марія стояла надворі перед гробницею й плакала. А коли плакала, нахилилась до гробу, і бачить двох ангелів у білому, які сиділи – один у головах, другий у ногах – там, де лежало тіло Ісусове.

Вони кажуть до неї: «Жінко, чому ти плачеш?» Вона відповідає: «Взяли мого Господа, і не знаю, де Його поклали». Сказавши це, вона обернулась і бачить Ісуса, що стояв там, але не знала, що це був Ісус.

Ісус каже до неї: «Жінко, чому ти плачеш? Кого шукаєш?» Вона ж, гадаючи, що це садівник, каже Йому: «Пане, коли ти Його взяв, скажи мені, де ти Його поклав – я заберу Його». Ісус мовить до неї: «Маріє!» Вона, обернувшись, каже Йому по-єврейськи: «Раввуні!» – що означає: «Учителю!» (Йоан 20, 11-16)

Марія Магдалина, переживши жах страждань, розп’яття та смерті Ісуса, приходить до гробу, щоб оплакати Його. Вона шукає Його мертве тіло… та навіть його вже немає. І саме в той момент, коли вона сповнена болю та розпачу, – з’являється Воскреслий Христос. І запитує: «Кого ти шукаєш? Моє мертве тіло? Я – живий!»

У часі, наповненому втратами, болем і смертями, ці слова Христові – це не просто втіха, це вихід. Вихід із замкненості на втрату, вихід із замкненого, горизонтального погляду на життя. Адже життя має і вертикальний вимір – той, який відкривається, коли ми впускаємо у своє життя Воскреслого Господа. З Його перемогою. З Його баченням. З Його надією.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Нехай зустріч із Живим Христом змінює твої сльози – на радість, твій пошук – на зустріч, твою втрату – на надію!

+ єпископ Мукачівський

Микола Лучок ОР