У селі Синяк з 24 до 26 січня 2025 року тривали реколекції для катехитів на тему «Свідки надії». Організували ці дні духовної віднови сестра Марієтта Надьова і сестра Катерина Мазур зі Згромадження Ісуса.

З’їхалися катехити із міст Ужгорода, Мукачева, Сваляви та села Оноківці. Все розпочалося із приємного знайомства. Всі були в очікуванні…

Коли настав вечір, розпочалося все найцікавіше. Тоді всі вікна реколекційного будинку св. Франциска яскраво засвітилися і будинок «засяяв». На нас чекав сюрприз – реколекції в тиші. І тиша настала. Ми заглибилися у тихе єднання з Богом, відпочивали у спокої і мирі. І це було прекрасно! Коли ти біля людей, то ти є одним, а коли ти є з Богом у тиші – ти є іншим.

У біблійних текстах, які  подала і пояснила сестра Марієтта CJ, було присутнє багатство серйозних думок. Ми роздумували над життям біблійних героїв: Авраама, Юдити, Рахиль, Ісаї, Йони, Єремії і Давида. Вони велику надію покладали на Бога. Ми маємо не припиняти вдосконалювати духовний розвиток.

Американський католицький монах, богослов Томас Мертон писав: «Надія народжується в тиші» і вона є важлива для кожного із нас. Надія є стовпом, який тримає цілий всесвіт. А католицька черниця, свята, філософ  Едіт Штайн говорила: «Хрест – це моя надія». Бог може оживити те у серці, що не дуже має надію. Саме віра відкриває надію. Надія виходить за межі людської логіки та мудрості і вона завжди відкриває нові горизонти у нашому житті. А ще надія відкриває можливість мріяти. Щоб надіятися на Бога, треба бачити більше за зорі – знаки. Бог дає знаки любові щодня кожному, але хтось їх помічає, а хтось – ні. Надія – це сонце людського життя, яке освітлює нам дорогу, дає нам тепло і світло.

Надія вказує напрямок і мету існування віруючого. Ось чому апостол Павло закликає нас бути «веселими в надії, в горі терпеливими, в молитві  витривалими». Тому, є дуже важливим те, щоб доросла людина, а також дитина, які опинилися у важких обставинах життя зацікавилися делікатною підтримкою надії.

Кожного дня у нас були Свята Меса, адорація, можливість приступити до Сповіді, а також розмови із сестрами Згромадження Ісуса та час тихої бесіди з Богом, де Бог торкався красою кожного серця і ми вигрівалися у світлі Його Божої любові. Наші серця співали радістю і ми отримали захист і силу. Під час реколекцій відволікатися від щоденного життєвого всепоглинаючого та виснажливого хаосу допомогла тиша – час проведений з Богом.

А ще іноді хотілося просто прогулятися. Гарно в цей час у Синяку! Щастя під носом: від простих речей – насолода… А між цим були смачні перерви. Це був справжній «санаторій для душі і тіла». Ці три дні проминули дуже швидко, радісно, пізнавально та плідно.

Підсолодивши своє духовне життя і наростивши духовні м’язи, ми повернулися додому і будемо продовжувати показувати і свідчити любов Небесного Отця дітям і дорослим.

Будьмо заякорені в надії, розквітаймо в Ісусі і завжди слухаймо Бога! Зуміймо збагатитися у надії!

Текст і фото: Вікторія Довганич