У день літургійного спомину святого Мартина Турського, котрий є покровителем Мукачівської дієцезії, 11 листопада, відбулася урочиста Меса у кафедральному соборі. Очолив її Сатумарський єпископ Єно Шенбергер.
Гість з Румунії пригадав присутнім історичні дані, що римсько-католицька дієцезія з центром у Сату-Маре являється «матір’ю» Мукачівської дієцезії, а колись ці території належали до юрисдикції Егерської дієцезії, що в Угорщині.
Святу Месу разом з гостем співслужили Мукачівський єпископ Микола Лучок ОР, єпископ-емерит Антал Майнек OFM, а також єпископ Мукачівської Греко-католицької єпархії Теодор Мацапула IVE, котрий вперше відвідав римсько-католицький кафедральний собор святого Мартина Турського. До звершення урочистої Меси долучилися римо-католицькі священники з усього Закарпаття, були присутні ченці та черниці багатьох орденів та згромаджень, котрі служать на цих теренах. Чисельна кількість паломників з різних парафій прибула на спільну молитву з місцевими парафіянами. Теж були присутні представники місцевої влади та громадськості. Тож храм був переповнений тими, котрі прийшли розділити радість дієцезіального свята.
Проповідь виголосив єпископ Єно Шенбергер. Вона лунала угорською мовою, а переклад українською здійснював Хустський настоятель о. Олександр Сулінчак.
Сатумарський єпископ вказав на спорідненість наших дієцезій, на спільне коріння, а також звернув увагу на приклад святого Мартина, котрий народився у місті Саварія (тепер м. Сомбатхей в Угорщині) і став єпископом у французькому місті Тур. Проповідник вказав на один з титулів Римського єпископа – понтифік, що етимологічно означає «будівничий мостів». Таким чином він назвав святого Мартина тим, котрий і тепер будує мости між нами, людьми, котрих розділяють кордони. За прикладом святого покровителя катедри і всієї дієцезії єпископ Єно заохотив присутніх і в теперішній час помічати та дбати один одного. «Подібно до святого Мартина і ми є покликаними до того, щоби не здаватися, щоби підтримувати і підбадьорювати один одного. Хотів би нагадати, що ми можемо і повинні молитися один за одного. Не забуваймо про це. Щоб попри всякий біль і страждання, Божа любов і Його провидіння не залишалися абстрактними поняттями, а могли і повинні втілитися у конкретних вчинках».
Єпископ також вказав на теперішній біль війни, котру переживають мешканці України. «На жаль війна може відібрати від нас наші статки, наші землі… Може зруйнувати наші оселі, але вона неспроможна забрати нашу віру, надію і любов, яка живе в наших серцях. Тому що той, у кого в серці залишаються живими віра, надія і любов, той залишиться людиною в будь-яких умовах і за будь-яких обставин. Залишиться християнином», – наголосив Сатумарський ординарій.
«Навіть якщо нам треба залишити наші власні домівки, те, що прикипіло до наших сердець, до чого ми призвичаїлися, наше звичне оточення, ми все ж таки маємо домівку. Дім, який ніколи не втрачаємо, який завжди залишається для нас місцем, де нас завжди чекають, де нас завжди люблять. Це – дім Божий, до якого ми завжди маємо можливість повернутися. Як святий Мартин, який в своєму житті через будь-які маленькі вчинки доброти, милосердя змінював, освітлював, зігрівав цей світ. Він навчає нас, що кожен з нас може повторювати і робити щось подібне. І такими маленькими кроками, але завжди наближатися і приводити інших до цього дому, до Отчого дому, де панує батьківська любов».
Єпископ Шенбергер заохотив невпинно і невтомно молитися за мир, а також за тих, котрі втратили своїх близьких внаслідок війни. «Просимо заступництва святого Мартина, щоб ми залишалися з вірою і довірою. Щоби всі ці, спричинені вітрами ненависті війни вщухли, щоби знову повернувся мир до людських сердець».
Наприкінці Меси на честь головного покровителя дієцезії за традицією місцевий єпископ вручає нагороду Плаща святого Мартина у двох категоріях Pro Fide та Pro Caritate. Цього року було відзначено монахиню, яка три рази була скерована Конгрегацією сестер блаженної Імельди і в сукупності близько 20 років служила у парафіях Мукачівської дієцезії, а саме с. Лідію Тімкову ОР. Відзнаку теж отримала Єва Палко, багаторічне служіння якої було помітне та плідне в ужгородській парафії.
Перед благословенням Мукачівський єпископ Микола Лучок ОР висловив вдячність Його Екселенції Сатумарському єпископу Єно Шенбергеру, священникам, котрі вірно служать у Мукачівській дієцезії. На згадку, а також з проханням молитви за нас, місцевий ординарій подарував гостю ікону святого Архангела Михаїла, покровителя України.
Нагадаємо, що за кілька років Мукачівська дієцезія святкуватиме перший ювілей – 25 років від встановлення. Саме запрошенням єпископа з материнської дієцезії з Сату-Маре триває підготування до цієї визначної дати.
Текст і фото: Тетяна Решетар
Завантажується ...