На Мукачівщині триває семінар про захист життя (доповнено)

У п’ятницю, 12 квітня, у реколекційному домі монастиря сестер св. Йосипа де Сент-Марк у Павшині, що біля Мукачева, розпочався семінар «Щоб мали життя», на який з’їхалося разом зі спікерами близько сотні учасників з Києва, Львова, Дрогобича, Кам’янця-Подільського, Житомира, Тернопільщини, Ужгорода, Вінниці, Калинівки, Калуша, Коломиї, Рави-Руської, Мукачева, Тячева, Берегівського району Закарпаття, а також з Польщі.

Всі присутні від самого початку залучені до активної участі. Оскільки, навіть, семінар розпочався з тесту та гри, щоб всі могли познайомитись. Програму, що триватиме до неділі, 14 квітня, було розроблено у співпраці Мукачівської дієцезії та Комісії у справах душпастирства родин при Конференції єпископів РКЦ. До підготування та проведення семінару-тренінгу активно долучилися учасники громадської організації «Сім’я і життя».

У перший день Святу Месу очолив Мукачівський єпископ Микола Лучок ОР. З ним співслужили Голова комісії у справах душпастирства родин єпископ Радослав Змітрович ОМІ та присутні священники.

У проповіді єпископ Микола наголосив на крихкості та, водночас, силі життя. «Крихкість полягає у тому, що людина може відкинути це життя, може нищити життя, може пробувати вбити навіть самого Подателя життя, може розіп’яти Того, який говорить про себе: Я є Життя, може відкинути життя Того, який приходить до нас як Хліб життя», – зауважив Мукачівський ординарій. Він вказав на два аспекти в контексті турботи про життя.

Перший – це те, про життя турбується Бог. Він є джерелом Життя. Нема життя поза Богом. Бог, Який дав життя – не забирає життя. Не може Той, Хто є подателем життя – забирати життя. Господь кожної миті дає повноту життя для кожного з нас. А я вирішую – чи приймаю, чи відкидаю. У даруванні Життя Бог пішов так далеко, що став для нас Людиною, а потім Хлібом.

Другий аспект полягає у тому, турбота про життя має свою структуру. «Ми маємо з однієї сторони Бога, який постійно турбується про життя, а з другої сторони є ми – люди – Його творіння і турбота про життя починається з турботи про себе, а не про інших, – підкреслив проповідник. – І властиво це ми відкриваємо потім стосунку з Ісусом, бо Ісус перше, що хоче нам сказати – це те, що Бог є любов’ю і Він любить мене».

Спікери першого дня Марта Попович, Зореслава Городенчук та о. Мирон Петенко підняли досить широкий спектр питань. Насамперед було ознайомлення з ситуацією у світі у справах захисту життя, а згодом – відкрита тема фізичних та психологічних наслідків аборту. У цьому ж не оминули створеної в інтернеті «Стіни плачу», завдяки якій охочі мають місце та можливість закарбувати свій біль, щоб перейти до зцілення від ран, спричинених втратою. Власне про душпастирські, так би мовити, інструменти допомоги жінкам, які перенесли аборт або викидень розповів ужгородський парох отець Мирон.

У суботу, 13 квітня, Євхаристію очолив та виголосив Слово Боже єпископ-помічник Кам’янець-Подільської дієцезії Радослав Змітрович ОМІ.

Він у проповіді насамперед порівняв нас, теперішніх людей до апостолів, про яких йшла мова у Євангелії. Як вони мали свої цілі, так і ми маємо свої, але є небезпека розчарування, знеохочення, що нема успіху, нема запланованого результату – нема дитини, чоловік не міняється, люди не слухають… «І ось це слово, яке нам дає визволення, об’являє нам правду, що ми осягаємо мету, – коли Господь є з нами, коли я хочу прийняти цього Христа Воскреслого, Який шукає нас».

Єпископ Радослав, пригадуючи слова папи Бенедикта XVI, порівняв Пасху зі стрибком в цьому розвитку життя на планеті Земля, в цій еволюції життя. Єпископ пояснив як Ісус, людина з Назарету і водночас – Бог, дозволив себе вбити, але через єдність, яку Він мав з Отцем, – воскрес та впровадив звичайну матерію людського тіла в життя самого Бога і через це Він має міць жити в кожному з нас. «Безсмертя без любові, без відносин – це пекло… А Ісус дає можливість для кожної людини бути в єдності з Богом. До нас це приходить через віру, через Хрещення», – сказав єпископ Змітрович.

Конференцію про духовну боротьбу виголосила сестра Ліджі Паяппілі SJSM. Вона акцентувала на тому, що Господь не створює когось не гарним. Для Бога кожен, тобто всі є прекрасними, створеними на Його образ і, що важливо усвідомити, цінними. Кожен є унікальним, створеним Богом, ніби ручна робота, тому кожен є люблений та цінний для Бога. Наводячи різноманітні життєві приклади сестра заохотила до практикування слів, написаних у посланні до Ефесян: «Зодягніться в повну Божу зброю» (6, 11).

Пізніше учасники переглянули короткометражний фільм про внутріутробний розвиток. Після чого пані Геня Самборська, голова Всеукраїнського фонду «За гідність людини», провела конференцію, під час котрої пояснювала як спілкуватися з жінкою, яка переживає кризу.

У програмі беруть участь багатодітні сім’ї, котрі діляться своїми свідченнями. Декотрі учасники приїхали з дітьми, про яких дбають та за якими у часі конференцій наглядають аніматори-волонтери.

Незважаючи на щільний та насичений графік програми тут є час на спільну та індивідуальну молитву, Сповідь, а також можливість поспілкуватись між собою, ділячись як досвідом, так враженнями.

Завершальний, третій день семінару – неділя, 14 квітня, мав найкоротшу, але не менш насичену програму. Пані Олена Поперечна розповіла про свій досвід праці з школярами, підлітками та як ефективно використовувати соцмережі для того, щоб ідея захисту життя була доступна.

Далі були свідчення, під час яких багато хто казав, що розпочинає роботу з нуля, що отримав натхнення захищати ненароджених. Деякі учасники свідчили про те, що відчули себе цінними та відкрили поклик служити найменшим, а також були такі, які казали, що цей семінар перевернув їхнє життя.

На завершення відбулася Свята Меса, яку очолив Голова комісії у справах душпастирства родин при Конференції єпископів України. У проповіді єпископ Змітрович звернув увагу на те, що історія є під контролем у Бога. Буває «приходить несподівана ситуація, так як буває дитина появляється в дуже складних ситуаціях, тоді виявляється хто ти дійсно є. […] Сьогодні Боже слово хоче нам давати відваги: не бійся цієї правди про себе, не бійся, бо в цій правді народжуються милосердя, що ти можеш досвідчити милосердя до себе і можеш бути милосердним. Справжнє милосердя є пов’язане з пробаченням, з прийняттям другого».

Єпископ Радослав висловив вдячність за чудову організацію та поділився власним досвідом. Він наголосив на важливості вживання правильних термінів щодо життя та сім’ї. Він теж наголосив на тому, що ця зустріч стала нагодою побачити, що ми не на одинці у захисті життя, а що є чимало людей, через яких діє Святий Дух у нашій країні.