З нагоди 50-ліття єпископа Миколи Лучка ОР ми говорили про минулі десятиліття, про майбутнє, але в основному про теперішнє. Він розповів навіть про те, який подарунок хотів би отримати на день народження.

Яке значення мають круглі дати у Вашому житті? Яке значення має для Вас цей ювілей – 50 років?

Я не думаю, що 50 років, це важливіша дата, ніж 51 рік чи 49. В останні роки я всі свої дні народження святкував з радістю. Більше того, я кожен день переживаю так, ніби день народження, ніби подарунок. Адже кожен ранок є новим народженням. Кожний день є для мене особливим.

У день народження і кожного дня що є для Вас джерелом радості?

Життя є подарунком. Подарунком Бога. І якщо я добре переживаю своє життя, то воно дістає сенс і живеться з радістю. Вже багато років моєю метою є жити життя з Богом і робити добро іншим. 

50 років це багато, чи навпаки – мало?

Досить. З одного боку багато. Є люди, які сумують, що їм вже 50. З іншого боку, якщо я буду єпископом до 75 років (якщо нічого не трапиться), то ще 25 років. До сих пір я був священником 21 рік. Отже ще більше буду служити єпископом, ніж священником.

На які періоди можете поділити минулі роки?

Дитинство, підлітковий період, до якого належить моє навернення, коли я знайшов своє місце у житті і коли зустрівся з Ісусом, моїм Вчителем. Потім трохи довшим періодом було навчання: семінарія, академія. Дев’ять років. Потім почалася перша частина моєї священницького служіння, коли я багато розвивався і часто брав участь у реколекціях. Після цього почалася друга частина священницького служіння і роки єпископства.

Після того, як посвятили в єпископи, розпочався зовсім інший період?

Зв’язок з Ісусом, Його присутність залежить не від того, чи я єпископ чи священник чи монах. Динаміка залежить не від моїх завдань.У цьому напрямку не було багато змін. Але зовнішні умови змінилися. Я залишив чернечий орден, членом якого був протягом 25 років. Я залишив не тільки орден, а й структуру, спосіб життя, спільноту. Я маю відповідальність у Мукачівській дієцезії. Спочатку я служив єпископом-помічником, потім апостолським адміністратором і тепер ординарієм. Ці три служіння відрізняються один від одного, інша відповідальність…

Чи приймаєте Ви легко зміни у житті?

Зовсім ні. Страждаю, борюся, молюся. Перед тим, як Ісус почав проповідувати, Він побував у пустелі, де Його спокушав диявол. Ці внутрішні та зовнішні бої потрібно пережити. Це нелегке завдання, це хрест, але має сенс.

За останні два роки настав знову інший, важчий період. Війна є наступним хрестом для єпископа…

Це є нашим спільним хрестом. Але чим більша відповідальність, тим важчий хрест.

На наступні 25 років вже не плануєте багато змін?

25 років єпископського служіння є реальною версією, але не знаємо, чи буду мати ще 25 років. Переживаю кожен день так, ніби це останній день мого життя. 

Все ж таки, які конкретні плани маєте на майбутнє?

Кожні п’ять років відвідую парафії нашої дієцезії. Для того, щоб всюди побувати у дієцезії, мені потрібно приблизно два роки. За минулий рік я відвідав два деканати, цього року планую відвідати решту. Крім цього маємо дитячі садки, ліцей і т. д., які можна було б ще більше розвивати. Моєю ціллю є пізнання дієцезії. Добре було б  мати хороші відносини з священниками. Потрібно б розвинути єпископську адміністрацію. Це все у найближчому майбутньому.

Бачу, що потрібно допомагати священникам, вірянам, щоб мали глибший зв’язок з Богом. Ми розпочали синодальний шлях, що веде нас до того, що не тільки єпископ і священник відповідальний за дієцезію, за парафію, а й кожний вірник. Ми будуємо живу спільноту. Якщо ми прислухаємося один до одного, допомагаємо один одному, то розпізнаємо голос Святого Духа, почуємо, що каже Ісус. Ми повинні цього навчитися. Часто кажуть, що «Як священник каже, так і буде!» або священник каже «Як я кажу, так і буде!».  А де залишається думка спільноти? Тільки тоді зможемо збудувати зрілу спільноту, коли ми духовно вже зрілі, і коли кожен член спільноти має зрілий зв’язок з Ісусом. Ось таким чином можемо пережити присутність Воскреслого Ісуса у кожній справі, у кожному завданні, у самій спільноті. Почуємо і відчуємо, що Він відповідає. Ми перебуваємо у цьому процесі. І що важливо щодо планів: ми не маємо майбутнього, а у кожний момент ми живемо у теперішньому часі. Не знаємо доки залишаємося на Землі. Тому у кожний момент ми повинні зробити крок вперед.

З днем народжееня тісно пов’язаний подарунок. Який подарунок Вам сподобався б  на день народження? Маю на увазі  не обов’язково предмети…

Переживання слів Отця Небесного: «Ти син мій улюблений!» як пережили апостоли при Преображенні Христа. Щоб моє серце було сповнене силою, миром і світлом цього відчуття. На Хресній дорозі війни, в якій живемо, присутність Бога освіжає і зміцнює. 

За що вдячні у цей 50 річний ювілей?

Богу дякую за кожну хвилину, за кожне благословення. П’ятдесять років – це час подяки. Дякую за Його вірність, милосердя, довіру. Надіюся, що  мене вибрав саме Він, щоб я був Його учнем. А якщо Він обрав  мене на це служіння, то дав також мудрості. Крім цього, я дякую всім людям, які допомагали і допомагають у цьому служінні. Прошу й надалі вашу підтримку і молитву.

спілкувалася Ріта Фегер