Від 15 до 17 березня 2024 року відбулися дієцезіальні реколекції для парафіяльних помічників, що провадив ординарій Мукачівської дієцезії єпископ Микола Лучок ОР разом з отцем Євгеном Фізером.

Щоб навчитись творити простір свого життя, сповнений Божої присутності, 33 парафіяни Римсько-Католицької Церкви з різних куточків Закарпаття зібралися на Великопісних реколекціях у селі Синяк на Мукачівщині. 

В бурхливому ритмі щоденного життя ми весь час біжимо, долаємо опір, вирішуємо проблеми, забуваючи зупинитись і озирнутись на те, хто і що тебе оточує. А може слід звернути увагу на красу природи, на те як ростуть твої діти, відчути тепло твоїх близьких, але насамперед заглянути в глибину свого серця, запитуючи: «Чим наповнене моє серце? Скільки в ньому любові, яка є мірилом наповнення серця Богом?». 

Під час духовних зустрічей єпископ Микола Лучок навчав: «Щодня кожен з нас робить вибір між світлом і темрявою. Розуміючи, що світло витісняє темряву, ми маємо стати тими мудрецями, які шукаючи Віфлеємську зірку, прагнуть зустрічі з Божим Сином. Якщо ти мудрий, то ти шукаєш Божої волі щодня і усвідомлюєш, що тут і тепер є в ім’я Ісуса». «Я ніби той голос волаючого в пустелі, кличу до вас – рівняйте дорогу Господню! Але я безсилий, – продовжує єпископ. – Без вашої особистої участі, без перебудови способу життя, без пошуку Божого слова, ваші серця закриті на Господа. І залежно від того, в якому стані ти знаходишся: любові, спокою і миру – Господь з’являється в твоєму житті; і навпаки, якщо нарікаєш, осуджуєш, злишся – Господь зникає з твого життя. Але насправді Він є!» 

«Для мене особисто реколекції були духовною відновою, глибокого стосунку з живим Богом, – каже учасниця Віталіна. – Він діє в нашому житті різними способами: промовляє через людей в розмові, або просто в тиші під час адорації. Єпископ Микола ділився досвідом як розпочинати день з розмови з Богом. Якщо ми хочемо жити яскравим, радісним життям, у якому пахне природою Бога, це завжди починатиметься у нашому мозку з дисципліни. Якщо ми продовжуватимемо слухати Бога і продовжуватимемо харчуватися Його Словом, наш розум буде оновлюватися день у день. Немає іншого способу відкрити секрет перетвореного та потужного життя, ніж відкрити його в Ісусі».

Під час вечірніх адорацій, які провадив о. Євген, учасники реколекцій прославляли Господа, благословляли Його, просячи Бога про справедливий мир для України і про здоров’я та всі Божі ласки для добродіїв, які підтримують духовне зростання християн, а також дякували Йому за отримані благодаті, адже: «З Його повноти ми одержали всі, – а то благодать на благодать» (Йоана 1, 16).

Насичені Божим словом, духовно збагатившись, отримавши реколекційну науку від вельмишановних і дорогих отців-наставників, учасники реколекцій сердечно дякують за отриманий досвід наповнення Божою любов’ю та повертаються додому зі словами: «Хочу, щоб Твоє світло через мене світило, щоб Твоя любов через мене діяла, щоб Господь через нас благословляв цей світ!».

Текст: Олена Дуло

Фото: Вікторія Вайс

Ось ще декілька вражень від учасників:

«Подяка організаторам за реколекції, та особлива подяка отцю-єпископу Миколі за чудові дні проведені з Богом. Бог почув прохання мого серця, щоб побути в тиші, спокої, благодаті. Я знайшла те, чого мені так не вистачало … Я знайшла мир у серці», – ділиться своїм враженням Марія.

«Реколекції мені допомагають ще глибше пізнати Бога, відчути Божу любов до себе. Його дотик наповнює мене силою та любов’ю, зцілює мої рани, змінює мене. Від Його повноти моє серце наповнюється благодаттю, а через Писання вирівнюється мій шлях… Дякую за наставників, які навчають нас, через яких ми можемо розуміти, чути, бачити, відчувати,  смакувати, насолоджуватися, любити, вчитися… вчитися і вчитися!» – розповідає Оксана.

Василь, який був на цих реколекціях разом з дружиною, своїм відгуком поділився вже після повернення додому: «Позитивних вражень настільки багато, що потрібно певний час, щоб усвідомити великий об’єм інформації, який ми отримали. Реколекції для мене і дружини є певним етапом у нашому християнському житті. Духовно ми прагнули такого часу на зустріч з Господом. Це особливий час. Час покути. Час скорботи. Час, коли ми разом з Ісусом проходимо Хресну дорогу. Зібралася чудова група. Ми мали можливість познайомитись з представниками багатьох різних парафій, а також зустріти давно знайомих. Впродовж реколекцій панувала дружня, братерська, справжня християнська атмосфера. Інформація, яку підготував єпископ, була цікавою та повчальною. Методика подачі інформації доступна та зрозуміла. Обсяг достатньо великий. Час летів швидко і непомітно. Щільний графік дня був складений дуже вдало. Вистачало часу на зустрічі, молитви, обіди, каву, ділення, роботу в групах, адорації, роздуми, Святі Меси, прогулянки та споглядання чудової природи. Ми мали можливість зробити гарні фото на згадку про перебування в Синяку. Сердечно дякуємо єпископу Миколі та о. Євгену за їхнє служіння. Хочеться подякувати Олесі за організацію, а також тим, які нас смачно годували та турбувалися про наш комфорт. Особлива подяка Віолеті за прекрасний музичний супровід. Дякуємо всім учасникам реколекцій. Добрий Господь нехай вас благословить та обдаровує своїми благодаттями».

«Для мене запрошення на ці реколекції було наче якимось духовним дзвіночком. І хоча справ буденності мала багато, і злі вітри навіювали думки про те, шо краще залишитися і не піти, та все ж в душі відлунням з вічності доносилися слова: «Пішли, отже, і побачили, де перебуває, і того дня залишилися в нього…». Божа сила обернула в один момент все так, що я сказала: «Я піду». І не пошкодувала про свій вибір ні хвилини. Адже в Синяку в нашій компанії і справді перебував Ісус зі Святим Духом. Якась незбагненна аура охопила мою свідомість в обіймах карпатських схилів. Місце пронизалося шепотом мудрості Всевишнього. І ця мудрість була як і в ніжних поривах вітру, кришталевому дзвону струмочку та потужності скель гір навколо, так і в словах єпископа Миколи та отця Євгена, в командній роботі, в кожній Месі та адорації, в кожному вітанні одне з одним. Справжня християнська атмосфера запанувала між нами, і я усвідомила, наскільки ж сильна ця атмосфера. Я хочу нести її іншим: сім’ї, парафії, знайомим, колегам та випадковим зустрічним. Хай пізнають всі ту доброту Господню та самопожертву Його Сина, яку пізнали ми на цій зустрічі. І хай кожна людина принесе в жертву свою будь-яку залежність, земні насолоди, гнів та ненависть в цей період Великого Посту. Хай кожний віруючий увірує по-справжньому і усвідомить непізнанну глибину доброти Творця. Я безмежно рада, що все таки сказала: «Так!» на запрошення взяти участь в цьому заході. Дякую всім вам. Дякую, Боже, що направив мою душу на самовдосконалення і пізнання солодкого смаку Твоєї любові. Дякую тобі Ісусе за твою жертву «І Він увійшов, щоб зостатись». Зостатись в моєму серці. Відкрий і ти своє, дозволь Йому зостатись і в твоєму», – поділилась своїми враженнями учасниця Антоніна.