25 листопада 2023 року Україна відзначатиме 90-ту річницю Голодомору – великої історичної трагедії нашого народу.

Голод – повільна і люта смерть. Цією страхітливою смертю на щедрій українській землі довгі місяці й роки помирали мільйони неповинних людей.

Голод на родючій українській землі, найбагатшій землі нашої планети, можна створити лише зумисно! Український народ, завжди схильний до свободи, 90 років тому вкотре виявився завадою для влади поневолювачів – того разу вже не царської, а більшовицької росії.

Світове суспільство та історія цивілізації вже дають оцінку цьому злочину, називаючи його геноцидом. Також і Папа Франциск, приймаючи українську делегацію на завершення Року Віри, коли ми згадували 80 річчя цих тяжких втрат нашого народу, визнав, що «Голодомор в Україні був спровокований режимом радянської влади».

Усвідомлюючи жахіття «жнив смерті», які забрали життя мільйонів, ми – як Церква та народ – стали сильнішими і ще краще розуміємо розміри зла, з яким можемо зіткнутися. Нинішня війна за незалежність нашої Батьківщини є продовженням тієї давньої боротьби. Російська влада використовує ті самі форми залякування та знищення України.

Ми не святкуємо річницю Голодомору, а відзначаємо її – передусім як памʼять про тих, хто був принижений і замучений. Ми не знаємо точної кількості жертв, але Бог знає кожного на ім’я; і тому ми взиваємо про Його милосердя для всіх, хто став жертвою злочинної ненависті до України.

Ми дякуємо Богу за всіх, хто в ті страшні часи не втрачав людської гідності, й попри власні злидні зумів ділитися шматком хліба з ближніми. Нехай та людяність буде насінням, яке зросте у кожному з нас, у наші дні випробування!

Нехай також цей день національної пам’яті послужить усім нам для об’єднання у боротьбі проти всілякого зла – і того, що видиме, і що невидиме.

Молімося за тих, хто сьогодні страждає від голоду – наших захисників на лінії фронту, ВПО, людей, які опинились у скрутній ситуації через війну, і тих, хто в ній перебуває вже роками.

Принагідно молімося за тих, хто може зарадити скруті ближнього: щоб їхнє серце було вразливим, а руки – щедрими.

І молімося про опам’ятання наших ворогів, виконуючи завіт Христа Спасителя – молитися за тих, хто ненавидить нас. Нехай у цій молитві наблизиться до нас Царство Небесне, щоби сам Бог був посеред свого народу і вивів його з рабства потужною рукою, визволив із дому неволі (Втор 7,8).

Конференція римсько-католицьких єпископів України

Джерело: РКЦ в Україні