Вже декілька років у сквері біля римсько-католицького костелу у Берегові регулярно виставляються синичники для птахів.

«Все починалося з того, що декілька років назад одного разу ми вийшли з храму після ранкової Меси і помітили, що біля одного дерева сидить маленька вухата сова, – поділився спогадом настоятель римсько-католицької парафії у Берегові о. Янош Молнар. – Тоді ми звернулися до місцевого орнітолога з питанням: «Що ми можемо зробити з цією совою, щоб вона не померла?». Пан Леонід Покритюк, орнітолог, прийшов до нас, виліз на одне дерево, на друге і помітив, що там у дуплах лип біля костелу живуть більше сімей цих сов». Він попросив згоди, щоб міг розкласти будиночки для птахів у дворі римсько-католицького костелу. 

«Я дуже зрадів цьому, тому що ми маємо охороняти і навколишнє середовище. Маємо охороняти все, що Бог створив для нас і до цього належать також птахи, котрі живуть біля нас», – наголосив отець Янош.

«Мені прийшло тоді на думку, що Ісус одного разу сказав у Євангелії: Господь піклується про цих птахів небесних. Тоді я подумав, що може саме ми маємо бути тим інструментом у руках Господніх, через кого він попіклується про цих птахів. Від тоді орнітолог кожного року ставить ці 1 або 2 будиночки», – розповів настоятель.

Виготовляють різноманітні гніздові конструкції в місті Берегово під керівництвом орнітолога Леоніда Покритюка. Цього він навчає у творчій майстерні волонтерського центру «Кожен може допомогти», що співпрацює з Міжрелігійним і громадянським природоохоронним форумом Східної Європи (IRCEF) та Союзом охорони природи Німеччини (NABU).

«Щоб закріпити на деревах біля храму синичники він приходить з дітьми, яким розказує про тих птахів, які там живуть. Цей орнітолог нам сказав, що це рідкісно, щоб птахи самі оселилися у такому середовищі – у центрі міста. З того моменту ми охоче піклуємося і радіємо, що поряд з нами, на цих деревах біля храму живуть сови», – каже о. Янош Монлар. 

Цього року серед тих, хто взяв участь в акції закріплення синичників, що відбулася 18 квітня, були також діти з вимушено переміщених сімей.

Текст: Тетяна Решетар
Фото: IRCEF